Спілка художників та відчуження нерухомого майна – як захистити свою честь та гідність.

Обставини справи.
Позивач за позовом про захист честі та гідності до ТОВ «Захід.нет» зазначив наступні обставини справи: «просять визнати недостовірною та зобовязати відповідачів спростувати інформацію, опубліковану 15.05.2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме:
– «Варто зауважити, що згідно з Статутом НСХУ, то процедура виключення членів Спілки не передбачає ініціативи центральних органів НСХУ», цитата колишнього голови ЛОО НСХУ ОСОБА_3: «Ініціювати виключення того чи іншого члена спілки мають низові структури, наприклад секція, тоді це рішення затверджує правління і тоді воно скеровується до Києва, де рішення може бути або затверджене, або ні. Неможливо, щоб виключення відбувалось навпаки, щоб таке рішення приймалось у Києві».
– «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об’єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».

– «Керівником також був ОСОБА_4, а засновником – НСХУ. 21 березня 2017 року об’єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
– «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)».
– «Комбінат припинив свою діяльність кілька років тому. Зараз ми робимо роботу по перезапуску виробничих процесів, тільки по новим бізнес-моделям. Наша робота спрямована на те, щоб зробити нову інфраструктуру. Ми прийшли до висновку, що будівля як актив для майнового комплексу спілки є зайвою. Тому було запропоновано цей актив продати і кошти, виручені від продажу, скерувати на реконструкцію самої фабрики. Чи було приміщення продано, я не знаю. Я лише готував документи, а рішення приймала спілка. Цей об’єкт було продано»
-«6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TOB «K17».
– «К17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
У статті від 15 травня 2017 року зазначені наступні твердження відповідача:
– «Власником майна на Мучній, 32 є TOB «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об’єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».
– «Керівником також був ОСОБА_4, а засновником – НСХУ. 21 березня 2017 року об’єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року».
Вказані твердження спростовуються наступними матеріалами справи.

Так, як вбачається з акту приймання-передачі від 17 листопада 2016 року Національна спілка художників України як засновник Підприємства обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», ЄДРПОУ 36312854, передала до статутного капіталу Підприємства нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 79014, м. Львів, вул. Мучна, 32. Директором підприємства вказано ОСОБА_9 /а.с. 61/. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано 23.11.2016 року /а.с. 59/.
Національною спілкою художників України 29 грудня 2016 року прийнято рішення №4 про припинення (реорганізацію) Підприємства обєднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» шляхом його перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» /а.с. 58/.
21 березня 2017 року проведено державну реєстрацію юридичної особи, яка утворилася у результаті перетворення. Керівником Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» залишився ОСОБА_9, код ЄДРПОУ 36312854, засновник Товариства Національна спілка художників України, вказане підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.10.2017 року /а.с. 90-97/.
З 10.11.2011 року ТзОВ «Акрополь» здійснює управління нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 79014, м. Львів, вул. Мучна, 32.
Таким чином, суд дійшов висновку, що факт поширення неправдивої інформації відповідачем щодо позивача, в даному випадку є доведеним, оскільки судом встановлено, що 21 березня 2017 року відбулась процедура реорганізації – змінено лише організаційно-правову форму «Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури». Реорганізації шляхом перетворення передбачає автоматичний перехід майна, прав і обов’язків підприємства, що реорганізується, до підприємства правонаступника. Під час процедури реорганізації засновник ЛФСКС залишається той самий – НСХУ.
Щодо Художньо-виробничого комбінату, що розташований у м. Львові на вул. Козланюка, 17 у статті наведено: «6 червня 2016 року управитель передав майно у приватну власність TзOB «K17»; «К17» було створено також в цей день. Засновником компанії вказано TOB «Укртепло-Львів».
Згідно витягу з протоколу №11 від 17.03.2016 року на засіданні ради Національної спілки художників України ухвалено дозволити створити підприємство, засновником якого буде виступати Національна спілка художників України ТзОВ «К17», за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17. Зазначено, що статутний капітал товариства сформувати за рахунок нерухомого майна будинку, позначеного в технічній документації Літерою А-3 Львівського художньо-виробничого комбінату, загальною площею 1408,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17.
Відповідно до протоколу №1/2016 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «К17» від 23 травня 2016 року засновано ТзОВ «К17» та сформовано статутний капітал за рахунок Львівського художньо-виробничого комбінату, загальною площею 1408,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86383869 від 04.05.2017 року Львівський художньо-виробничий комбінат, що розташований за адресою: м. Львів, на вул. Козланюка, 17, переданий на підставі акту прийняття-передачі Національної спілки художників України від 06.06.2016 року у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «K17» /а.с. 100-102/.
В подальшому, як зазначає, позивач «Укртепло-Львів» набуло корпоративних прав на ТзОВ «К17», після укладення відповідного договору купівлі-продажу зі Спілкою.

Тобто, ТзОВ «К17» створено Національного спілкою художників України з внеском до статутного капіталу будівлі Львівського художньо-виробничого комбінату, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17. В подальшому вказана будівля передана у приватну власність ТзОВ «К17» не управителем, а Національною спілкою художників України на підставі акту від 06.06.2016 року.
Також у статті «Зовсім нехудожняісторія» згадується про приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Самчука, 26, зокрема: «Приміщення не належать НСХУ. Власниками зазначається «УкрСиббанк» (з 2014 року) та TOB «Адміністратор» (з 2011 року)».
Так, згідно долученої до матеріалів справи представником відповідача інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86434823 від 04.05.2017 року, нежитлове приміщення у м. Львові на вул. У. Самчука, 26/1 з 29.11.2014 року належить на праві власності ПАТ «УкрСиббанк» /а.с. 98, 99/.
Однак, Національній спілці художників України на підставі свідоцтва про право власності №П-677 від 11.07.2002 року належала Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика Художнього фонду УРСР, що розташована за адресою: м. Львів, вул. У.Самчука, 26, а не приміщення на вул. У.Самчука, 26/1.
Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав №29123197 від 24.02.2011 року приміщення за адресою: м. Львів, вул. У.Самчука, 26 набуто ТзОВ «Адміністратор» на підставі договору купівлі-продажу Р. №501 від 18.02.2011 року.
Таким чином, напідстави вказанихвище документів,судом встановлено,що відповідачдійшов хибноговисновку,що власникомприміщення заадресою:м.Львів,вул.У.Самчука,26 з 2014 року є «УкрСиббанк», відтак вказана інформація підлягає спростуванню.
В даному випадку позивачем по справі доведено факт поширення відповідачем недостовірних відомостей, натомість відповідачем у справі не доведено відповідність розповсюджених відомостей дійсності.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині спростування наступної інформації:
– «Варто зауважити, що згідно з Статутом НСХУ, то процедура виключення членів Спілки не передбачає ініціативи центральних органів НСХУ», цитата колишнього голови ЛОО НСХУ ОСОБА_3: «Ініціювати виключення того чи іншого члена спілки мають низові структури, наприклад секція, тоді це рішення затверджує правління і тоді воно скеровується до Києва, де рішення може бути або затверджене, або ні. Неможливо, щоб виключення відбувалось навпаки, щоб таке рішення приймалось у Києві».
– «Комбінат припинив свою діяльність кілька років тому. Зараз ми робимо роботу по перезапуску виробничих процесів, тільки по новим бізнес-моделям. Наша робота спрямована на те, щоб зробити нову інфраструктуру. Ми прийшли до висновку, що будівля як актив для майнового комплексу спілки є зайвою. Тому було запропоновано цей актив продати і кошти, виручені від продажу, скерувати на реконструкцію самої фабрики. Чи було приміщення продано, я не знаю. Я лише готував документи, а рішення приймала спілка. Цей об’єкт було продано» – цитата ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

в и р і ш и в : позов задоволити частково.
Визнати недостовірною інформацію, опубліковану 15 травня 2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме: …

Мотивація суду апеляційної інстанції.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що зазначені у статті відомості не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами справи, в даному випадку позивачами по справі доведено факт поширення відповідачем недостовірних відомостей, натомість відповідачем у справі не доведено відповідність розповсюджених відомостей дійсності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував належним чином, що з метою привернути увагу громадськості, журналіст ОСОБА_8 у статті, яка написана у публіцистичному стилі, виразила суб`єктивні оціночні судження щодо майнових питань НСХУ та Львівської обласної організації Національної спілки художників України.
За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.нет» задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова віж 17 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог, визнання недостовірної інформації, опублікованої 15 травня 2017 року на інтернет-сайті «Захід.нет» у статті під назвою «Зовсім нехудожня історія», а саме: … – скасувати.

Мотивація суду касаційної інстанції.
Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені у статті відомості не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути віднесені до оціночних суджень, тобто позивачами було доведено факт поширення відповідачем недостовірних відомостей.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки зі статті 277 ЦК України випливає, що для задоволення позову про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, крім обставин, що свідчать про поширення такої інформації, слід також встановити, що наведеними діями була спричинена шкода особистим немайновим правам позивача. Вказана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), на неврахування якої посилалися в касаційній скарзі НСХУ, ЛОО НСХУ.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною третьої статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак під час розгляду позивачами не було зазначено з наданням підтверджуючих доказів й, відповідно не було встановлено місцевим судом, в чому саме полягало порушення їх прав, тобто не доведено, що поширена інформація завдає шкоди особистим немайновим правам НСХУ, ЛОО НСХУ, чи перешкоджає їм повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права.

Коментар адвоката.
Кожне рішення всіх інстанцій є досить цікавими для вивчення. Але цікаво що ні апеляційна інстанція , ні касаційна – не звернули уваги що позивачами були юридичні особи. Та одним з відповідачів теж була юридична особа, що якби передбачає розгляд в господарському проваджені. Тим не менш, повторно судами було встановлено що суспільно важлива інформація в засобах масової інформації підлягає менш ретельному аналізу на можливість відповідальності. Окрім того, касаційним судом звернено увагу, що позивачі не довели наявність шкоди, що є складовою правопорушення в справах захисту честі та гідності.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Спірна стаття до ознайомлення: https://zaxid.net/zovsim_nehudozhnya_istoriya_n1425765

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *