Звинувачення в корупція під час трудової наради – як захистити свою честь та гідність.

Обставини справи.
Позивач за позовом про захист честі та гідності до фізичної особи зазначив наступні обставини справи: «Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі наказу № 364 від 02.11.2016 року він працює на посаді головного лікаря Перинатального центру 11 рівня на базі Покровської ЦРЛ, його загальний трудовий стаж роботи складає понад двадцять шість років.
26.07.2017 року на плановому засіданні Перинатального центру у присутності лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відповідачка по справі ОСОБА_3 заявила про те, що він призначений на посаду головного лікаря Перинатального центру у звязку з тим, що дав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_12
01.12.2017 року на плановому засіданні Перинатального центру у присутності лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, відповідачка вдруге заявила про те, що він призначений на посаду головного лікаря Перинатального центру лише за то, що дав хабара головному лікарю.

Дана інформація не відповідає дійсності та є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність його як громадянина, оскільки характер висловлювань ОСОБА_3 створює негативне враження та відношення до нього як саме до злочинця.
Розповсюдження відповідачкою даної інформації принижують його честь та гідність, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює 70000 грн.».

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 26.07.2017 року та 01.12.2017 року в Покровській ЦРЛ проходили оперативні наради, де були присутні позивач, відповідачка по справі, та працівники Покровської ЦРЛ ( а. с. 61, 62).
Як встановлено в судовому засіданні 26.07.2017 року на оперативній нараді Перинатального центру Покровської ЦРЛ між головним лікарем Перинатального центру , позивачем по справі, ОСОБА_1 та завідуючою акушерським відділенням ОСОБА_3 виникли суперечки по робочих моментах, внаслідок яких остання виловилась на адресу позивача по справі :« Ви тут працюєте лише тому, що надали хабар головному лікарю».
Вказані обставини підтверджені поясненнями позивача в судовому засіданні, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_20, витягом з протоколу оперативної наради від 26.07.2017 року ( а. с. 61).
01.12.2017 року на оперативній нараді при обговоренні питання про очікування перевірки комісією з департаменту охорони здоров»я, між позивачем та відповідачкою виникла конфліктна ситуація, в процесі якої остання висловилась на адресу ОСОБА_1, що той дає хабар : «Даєте всюди і тут дасте. Продовжуй носити хабар головному лікарю».
Вказані обставини підтверджені поясненнями позивача в судовому засіданні, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_13, витягом з протоколу оперативних нарад від 01.12.2017 року ( а. с. 62).

В обґрунтування своїх заперечень відповідачка вказала про те, що зазначені факти в позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки не висловлювалась на адресу позивача.
Проте, підтвердила наявність суперечок, які виникли між нею та ОСОБА_1 на оперативних нарадах та наявність між ними конфліктної ситуації.
Жодного доказу на спростування вказаних в позовній заяві фактів про образливі висловлювання з її боку суду не надала.
Доводи позивачки про підроблення протоколів оперативних нарад суд не приймає до уваги, оскільки зазначені факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Вказані висловлювання відповідачкою містять твердження про факти вчинення позивачем дій, які містять ознаки складу злочину, відповідальність за який встановлена КК України.
Однак, відповідачкою не доведено протилежне, у тому числі наявність процесуального документу , яким би встановлювалась вина позивача у вчинення злочину, передбаченого КК України, або корупційних дій.

З огляду на вищенаведене, інформація, поширена відповідачкою про те, що ОСОБА_1 дав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_12 за отримання своєї посади, та продовжує носити хабар, є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особу, яка неналежне виконує свої обовязки , є некваліфікованим спеціалістом та причетна до вчинення ним корупційних дій.
Доводи представника відповідачки про те, що зазначена позивачем в позові нічибто висловлена відповідачкою інформація є взагалі оціночним судженням, тому не може предметом розгулу, суд не приймає до уваги, оскільки поширена відповідачкою негативна інформація щодо позивача є цілком конкретною, зокрема звинувачення у дачі хабарів, вчинення ним корупційних дій не є оціночними судженнями, а є фактами, які можуть бути перевірені.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що діями відповідачки, яка поширила негативну недостовірну інформацію на оперативних нарадах працівників Покровської ЦРЛ про позивача, принижена його честь та ділова репутація, тому такими діями йому завдана моральна шкода.

Враховуючи характер та обсяг страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, особу відповідачки, яка на момент розгляду справи не працює, наявність конфліктної ситуації, яка склалася в колективі Покровської ЦРЛ , а також встановлення в судовому засіданні нетактовних висловлювань з боку самого позивача на адресу працівників, що були предметом розгляду в колективі Покровської ЦРЛ (а.с.63-70), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а саме в сумі 300 грн.

В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 дав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_12 для призначення його на посаду головноготлікаря Перинатального центру на базі Покровської ЦРЛ, та займає свою посаду у звязку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Порковської ЦРЛ ОСОБА_12.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, у відшкодування моральної шкоди 300 грн. ( триста гривень).

Мотивація суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення не містить обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача спростувати недостовірну інформацію у той же спосіб, що вона була розповсюджена. Судом не наведено підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача вибачитись. При визначенні розміру відшкодування правничої допомоги суд першої інстанції порушив норми процесуального закону.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказуючи, що рішення суду є необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить його скасувати і закрити провадження у справі.

Оскаржуване судове рішення в частині встановлення обставин та висновків про часткове задоволення позовних вимог про визнання недостовірною інформацію, яку поширила ОСОБА_2 про позивача, відповідає нормам матеріального права.
Оскільки поширена ОСОБА_2 інформація, що «ОСОБА_1 давав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ – ОСОБА_10 для призначення його на посаду головного лікаря Перинатального центру на базі Покровської ЦРЛ, та займає свою посаду у зв’язку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_10.» є фактичним твердженням відповідача, то суд першої інстанції вірно взяв до уваги норми національного та міжнародного права, прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини щодо презумпції невинуватості та вірно вважав, що указане висловлювання ОСОБА_2 не є оціночним судженням, а остання не надала доказів достовірності поширеної нею інформації.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками суду про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію за таких підстав.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
Виходячи з наведених норм матеріального закону та з урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження, а тому ухвалене у справі судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, у який вона була поширена не може вважатися законним і обґрунтованим та, відповідно до ст. 376 ЦПК України, воно в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цій частини позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації, адже такий спосіб захисту порушеного права матеріальним законом не передбачено.

постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання спростувати недостовірну інформацію скасувати.
Зобов’язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, у який вона була поширена, про те, що ОСОБА_1 дав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ -ОСОБА_10 для призначення його на посаду головного лікаря Перинатального центру на базі Покровської ЦРЛ, та займає свою посаду у зв’язку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_10.

Мотивація суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Правильним є також висновок апеляційного суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про спростування розповсюдженої ОСОБА_2 інформації щодо нього, в такий же спосіб, в якій така інформація була поширена, оскільки визнання поширеної відповідачем інформації щодо позивача недостовірною без зобов`язання останньої спростувати цю інформацію не в повній мірі відновлює порушені права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.
Доводи касаційної скарги відповідача про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, що, на думку заявника, полягає в неповному встановленні фактичних обставин справи та виразилось в неправильному зазначенні посади позивача, є безпідставними. Встановлення судами, що позивач працює на посаді головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ, а насправді позивач займає посаду керівника-завідувача центру, свідчить лише про відповідні зміни до штатного розпису, про що також зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача. При цьому це не вилинуло на правильність висновків судів щодо суті вирішання спору.
Доводи заявника про те, що суди надали перевагу показанням свідків на стороні позивача, не врахувавши показання свідка ОСОБА_10 , спростовуються змістом рішення суду першої інстанції, з якого вбачається, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку показанням цього свідка, яка зазначила, що не чула образ від ОСОБА_2 на адресу позивача на оперативних нарадах. Проте свідок ОСОБА_10 не стверджувала, що ОСОБА_2 не була присутня на оперативних нарадах 26 липня та 01 грудня 2017 року. Зазначені вище обставини спростовують доводи касаційної скарги про те, що свідок ОСОБА_10 підтвердила, що відповідач не була присутня на зазначених вище нарадах та відповідно не могла розповсюджувати оспорювану позивачем інформацію.
Факт присутності позивача на оперативних нарадах 26 липня та 01 грудня 2017 року та розповсюдження нею інформації, про спростування якої заявлено в позові, встановлений судами на підставі належної правової оцінки доказів в їх сукупності, а переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про те, що свідки на стороні позивача є його підлеглими, тобто заінтересованими особами, оскільки всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, зводяться до незгоди заявника з висновками судів та неправильного тлумачення скаржником норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суд першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду – без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги.

Коментар адвоката.
Стороною позивачів було зроблено якісну роботу зі збору доказів, та підготовки свідків – які підтвердили факти поширення інформації. Суди черговий раз відмовили у такій формі захисту порушених прав, як вибачення. Але зобов’язали спростувати інформації у тій же формі, о вона була поширена. Мені видається, це цікаво, оскільки в тексті рішення вказано що відповідача звільнено. Отож, вона тепер повинна бути запрошена на збори трудового колективу – для спростування. Також цікавим залишається питання, скільки раз вона повинна спростовувати інформацію, оскільки спірна інформація розповсюджувалась на двох різних зібраннях. З точки зору сторони відповідача, потрібно було продумувати стратегію роботи зі свідками, підготувати власних свідків. Власне, всі свідки сторони позивача були одностайними у свої показах, тобто суд не міг піддати сумніву факт поширення саме спірної інформації.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *