У ЗМІ написали про угоду про визнання винуватості з прокуратурую – як захистити свою честь та гідність.

Чи можна поширювати інформацію про угоду з прокуратурою затверджену судом ? Чи можна вважати підписанта угоди з прокураторою особою, яка вичинила кримінально каране діяння ? Як відповідальність ЗМІ про повідомлення про судове рішення та злочин ? Чи є редерство злочином ?

Обставини справи.
Позивачі за позовом про захист честі та гідності до юридичних осіб зазначив наступні обставини справи: «Позивач ОСОБА_3, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5(надалі по тексту – позивачі) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» (надалі по тексту – відповідач 1), Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (надалі по тексту – відповідач 2), в якому просили суд визнати недостовірною інформацію, поширену щодо позивачів в мережі «Інтернет» на веб-сайті відповідача 1 за адресою.
-ІНФОРМАЦІЯ_1 за змістом «ІНФОРМАЦІЯ_2. В частности, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 и ОСОБА_7 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева”
…ориентировочная сумма причиненных подозреваемыми убытков составляет более 1,5 млрд гривен» та за адресою: -ІНФОРМАЦІЯ_3-
Ргоуіпи за змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_4″. Они были осужденные Подольским райсудом. ІНФОРМАЦІЯ_2. В частности, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 и ОСОБА_7 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева»
-зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю « Інформаційне агентство «УНН» спростувати зазначену поширену ним недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації інформацію шляхом опублікування в мережі «Інтернет» на веб-сайті Інформаційного агентства «УНН» («http://www.unn.com.ua») в розділі «Новости» резолютивної частини судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
-визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації наступну інформацію , яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_5 року в мережі «Інтернет» на веб-сайті газети «Бізнес» («https://www.business.ua») за змістом:
«Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м.Києва. Додамо, що сума заподіяних підозрюваними збитків складає більше – 1,5 млрд.грн.»
-забов»язати відповідача 2 спростувати зазначену поширену ним недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації інформацію шляхом опублікування в мережі «Інтернет» на веб-сайті газети «Бізнес» в розділі «Новости» резолютивної частини судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
Перевіряючи обставини у справі судом встановлено та не заперечується сторонами, що на зазначених у позові Інтернет-сайтах відповідачів було розповсюджено зазначену до спростування у позові інформацію про позивачів із відповідним змістом «Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м.Києва. Додамо, що сума заподіяних підозрюваними збитків складає більше – 1,5 млрд.грн.»

В той же час, згідно вироку Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2015 року було затверджено угоду від 17.12.2014 року про визнання винуватості між прокурором та позивачами, як підозрюваними у кримінальному провадженні №12014100000000967.
За змістом вказаного вироку, що набув законної сили вбачається про обставини вчинення кримінального правопорушення кожним з позивачів за наступних обставин. Так, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 28.03.2013 у офісному приміщенні в місті Києві по вулиці Хорива. 41-6, діючи як представник компанії Агрейн Оверсаиз Лімітед. порушуючи п. 4 Політики, не попередивши Раду директорів компанії-нерезидента про заплановані загальні збори ГОВ «Сервіс Грейн», ГОВ АГІФ «Дніпро». ТОВ «Елеватор Агро», ТОВ «Агропрайм Холдинг». ТОВ «Агрікор Холдинг, ТОВ «Прилуцьке племпідприємство» та про їх порядок денний, без погодження питань, які будуть розглядатися на загальних зборах склав та підписав неправдивий протокол загальних зборів учасників вказаних українських підприємств, які фактично не відбулись, щодо створення Наглядової ради та внесення змін до Статуту з приводу способу контролю за українськими підприємствами – виробниками сільгосппродукції, а саме: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сервіс Грейн» №5/2013 від 28.03.2013: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Елеватор Агро» №4/2013 від 28.03.2013; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агропрайм Холдинг» №4/2013 від 28.03.2013; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агрікор Холдинг» №5/2013 від 28.03.2013; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Прилуцьке племпідприємство» №1/2013 від 28.03.2013; протокол загальних зборів учасників ТОВ АПФ «Дніпро» №1/2013 від’28.03.2013. В подальшому, вказані особи з метою внесення змін до статутних документів українських підприємств – виробників сільгосппродукції надав вищевказані протоколи до Реєстраційних служб міськрайонних управлінь юстиції за місцем реєстраціє вищевказаних українських підприємств.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, за вказаним вироком встановлено вчинення позивачами злочинів за ч.1 ст.366 КК України за наведених у ньому обставин і саме за ним вбачається про вчинення злочинів відносно підприємства Агрейн.

Із урахуванням наведеного в контексті поданої відповідачами широкому загалу читачів інформації про позивачів суд вважає, що така інформація не є твердженням про вчинення злочину саме ними, а є вільним трактуванням дій певних осіб як то у першому реченні «Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну», яке з огляду на орфографічні знаки не містить твердження саме про позивачів.
Більше того, висловлювання своєї позиція з таких обставин є суб’єктивною думкою і поглядом автора на подію і є по суті правом відповідача як на доведення своєї точки зору до аудиторії читачів, оскільки у діючому законодавстві України поняття «рейдерства» не міститься та таке слово розуміється як процес поглинання підприємств, що не злочином.
Вказане висловлювання відповідача є оціночним судженням, оскільки вони не містять у собі точну юридичну оцінку фактів, що висвітлюються, а характер формування своєї думки може не відображати чітких та юридично грамотних висловлювань в контексті кримінально-правових категорій про вчинення злочину позивачами.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
Як питання загального принципу, “необхідність” будь-якого обмеження свободи вираження поглядів має бути переконливо встановлено. Звичайно, передусім національні органи влади мають оцінювати, чи є “нагальна соціальна потреба” обмеження. У справах стосовно преси національна можливість відхилення від виконання вимог Конвенції окреслюється інтересами демократичного суспільства у забезпеченні й підтриманні вільної преси. Аналогічно ці інтереси матимуть основну вагу при визначенні, чи це обмеження було пропорційним переслідуваній законній меті, відповідно до пункту 2 статті 10 рішення “Тома проти Люксембургу” (Thoma v. Luxembourg), N 38432/97, від 29 березня 2001 року, п. 48).
Також, слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тома проти Люксембургу» заява N 38432/97 від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, .. серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити (п.58 рішення)
Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Європейської Конвенції з прав людини застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство. Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen &aua; Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).
Відтак, журналістами було використано оціночні судження з використанням матеріалів інших джерел ЗМІ з матеріалу, що становить суспільний резонанс та набули статусу загальновідомого, а відтак вказані висловлювання спростуванню не підлягають.

Крім того, в контексті виловлювань журналістів «рейдерське захоплення підприємства Агрейн» із урахуванням відсутності законодавчо визначення в Україні про «Рейдерство» як злочин, тому такі висловлювання не можуть вважатись твердженням вчинення ними протиправних діянь, а відтак не можуть вважатись твердженнями, які порушують їх особисті немайнові права як законослухняного громадянина та не завдають шкоди відповідним особистим його немайновим благам, чи перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, відтак спростуванню в розумінні вимог ст..ст.277, 278 ЦК України не підлягає.

За умовами п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1, згідно з положеннями ст..277 ЦК і ст.ст.12, 81 ЦПК України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
На думку суду, позивачами в судовому засіданні не доведено, що уся поширена відповідачами у викладеному ними тексті у позові у наведеному контексті в цілому порушує особисті немайнові права позивачів або завдала шкоди їх особистим немайновим благам або вказує на недовіру людей чи змінило в бік погіршення відношення до них, а оціночні судження спростуванню не підлягають.
Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов»язання відповідачів опублікувати спростування вказаної вище інформації щодо позивачів, оскільки підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання інформації неправомірною суд не вбачає.

в и р і ш и в :
Позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН», Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, – залишити без задоволення.

Мотивація суду апеляційної інстанції.
Із аналізу всього змісту спірних текстів, слідує, що ці тексти покликані були повідомити користувачів соціальних мереж про відомі події, що викладені у вироку Подільського районного суду м.Києва від 16.01.2015 року, який набрав чинності і ніяким чином із цього тексту не слідувало звинувачення позивачів у конкретних злочинних діях.
Тому, указаний текст, в частині, що торкається особи позивачів слід розцінювати лише як критику їх дій, тобто, спірні тексти є оціночним судженням а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями є висловлювання які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

В силу ст.10 Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованою Україною в 1955 році слідує:
1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно кордонів.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов»язане з обов»язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського поряду, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров»я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Принцип указаної норми Європейської Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини покладений в основу ст.34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 червня 2018 року залишити без змін.

Мотивація суду касаційної інстанції.
Зазначення у публікаціях на веб-сайтах ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» та газети «Бізнес» інформації про те, що позивачі здійснили «рейдерське захоплення», є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Такі висловлювання є вираженням суб’єктивної думки і поглядів автора публікацій та не підлягають спростуванню.
При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Стосовно змісту інформації, яку позивачі просять спростувати, то суди зробили правильні висновки про те, що така інформація не є звинуваченням позивачів у вчиненні конкретних злочинних діяннях, а стосується трактування подій, викладених у тексті вироку Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2015 року у справі № 758/15074/14-к, який набрав законної сили, тому підстав для застосування статті 277 ЦК України до спірних правовідносин немає, оскільки контекст даних публікацій свідчить про необхідність доведення до суспільства вказаної у вироку інформації.

Коментар адвоката.
Стосовно позивачів було здійснено поширення інформації в мережі інтернет. Така інформація була поширена на веб-сторінках інформаційного агентства та веб-сайту. Судами було встановлено, що джерелом спірної інформації є судове рішення. Інші елементи інформації – є оціночними судження, щодо тексту рішення суду. Слід звернути увагу, що черговий раз судами було встановлено що «рейдерського захоплення» – це є оціночне судження. Також, Судами встановлено, навіть якщо не має обвинувального вироку, а є угода з прокуратурою – це не означає що не можна про особу повідомляти, як учасника кримінального діяння.
При необхідності захисту честі та гідності слід встановити характер інформації та особи відповідача, а саме аналіз на можливість притягнення до відповідальності таких осіб. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *