У телепрограмі назвали шахраєм та альфонсом – як захистити свою честь та гідність.

Чи є оціночними судженнями вживання таких оборотів як «збочинець», «має педофилічні схильності», «шахрай», «всеукраїнський шантажист та вимагач», «обібрав до нитки понад 200 жінок»? Чи є фактичним твердженням вживання таких оборотів як «альфонс», », «винахідливий і підступний альфонс», «небезпечний альфонс»? Як встановлювати власника та автора телепрограми? Як визначити чи телеграма була поширена?

Обставини справи.
Позивач за позовом про захист честі та гідності до фізичної осіб зазначив наступні обставини справи: визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність позивача інформацію щодо нього, поширену у телепередачах «Глядач як свідок» у випуску під назвою «Цена любви» від 09.03.2016 року та «Говорить Україна» у випуску під назвою «Вооружен любовью и опасен» від 15.09.2016 року, а саме інформацію про те, що він ОСОБА_1 «альфонс», «збочинець», «має педофилічні схильності», «шахрай», «всеукраїнський шантажист та вимагач», «обібрав до нитки понад 200 жінок», «винахідливий і підступний альфонс», «небезпечний альфонс», та зобов’язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», спростувати шляхом повідомлення в ефірі телепередач «Глядач як свідок» і «Говорить Україна» резолютивної частини ухваленого у даній справі судового рішення, та зобов’язати ТОВ « Медіа Група Україна» та ТОВ «Інтернет-Інвест» припинити розповсюдження та використання відеозапису випуску телепередачі «Глядач як свідок» у випуску під назвою «Цена любви» від 09.03.2016 року та відеозапису випуску під назвою «Говорить Україна» у випуску під назвою «Вооружен любовью и опасен» від 15.09.2016 року, шляхом вилучення та знищення відеозаписів з веб-сайтів та каналів на веб-сайті «Youtube».

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
Зазначеними випусками телепрограм, було розповсюджено недостовірну інформацію про позивача та його особисте життя, в результаті чого було порушено його особисті немайнові права, принижено честь та гідність, оскільки під час трансляції передач, позивач зазначає, що без його згоди були використані фотографії на яких зображений ОСОБА_1, розголошено деталі його особистих стосунків з жінками, в результаті чого було порушено його особисті немайнові права, зокрема право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України), право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК України), охорону інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях (ст.308 ЦК України), право на недоторканість особистого і сімейного життя (ст.270 ЦК України), в результаті чого позивач вимушений був звернутись до суду з вище зазначеним позовом.

Позивачем, на підтвердження факту поширення Відповідачем спірної інформації, до матеріалів справи надано: компакт-диск із відеозаписом телепередачі «Глядач як свідок» від 9 березня 2016 року; компакт-диск із відеозаписом телепередачі «Говорить Україна» від 15 вересня 2016 року; компакт-диск із відеозаписом «0017-01-2018».
Відповідно до ч. 4. ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку, вказане передбачене ч. 5 ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» ані зі скаргою на зміст телепередач під назвою «Глядач як свідок» і «Говорить Україна», ані з проханням надати чи зберегти відеозаписи даних телепередач протягом встановленого законодавством строку зберігання телепередач.
Крім того, суду не надано жодних доказів що саме відповідачі є автором твору – випусків, які як вважає позивач порушили його особисті (немайнові) права.
Також слід зазначити, що на відносини в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами розповсюджується дія Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.2. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВС України від 27 лютого 2009 року № 1 передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Так, єдиним належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені п. 12 Постанови Пленуму ВС України від 27 лютого 2009 року № 1.
Разом з тим, з відповіді ТОВ «Інтернет Інвест» від 26.02.2018 № 882 взагалі не вбачається, що Товариство є власником сайтів https://svidok.kanalukraina.tv/ru/, https://govoryt-ukraina.tv/ru/. Власниками доменного імені та веб-сайту можуть бути дві різні особи. Така ситуація можлива, коли власник доменного імені передає його у власність або користування іншій особі на підставі відповідного договору або ж коли воно здійснюється без належної правової підстави, про що адміністратор та реєстратор не повідомляються.
Європейський суд з прав людини, який в своєму рішенні у справі “Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)”, вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім’я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно являється правом власності в змісті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» від 05.05.2011 року (п. 32) вказується про те, ніхто не може нести відповідальність за інформацію, що міститься в Інтернеті, автором якої він не є, якщо він або не привласнив цю інформацію як свою, або не відмовився виконати судовий припис щодо видалення зазначеної інформації.

З урахуванням вищенаведеного, всупереч ст. 77, 78 ЦПК України, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що Відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» здійснив трансляцію передач «Глядач як свідок» і «Говорить Україна», а тому покладення на відповідача відповідальності у вигляді спростування поширеної інформації, є безпідставним.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки позивачем не надано доказів які б підтвердили дані обставини.

В И Р І Ш И В: Відмовити в задоволенні позова ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», 3-я особа: ТОВ «РРП Груп» про захист честі, гідності.

Мотивація суду апеляційної інстанції.
Роблячи висновок про те, що зазначена інформація не була поширена відповідачем ТОВ «ТРК «Україна», місцевий суд виходив, зокрема, з того, що позивач відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не подав скаргу відносно змісту телепередачі, водночас відповідач заперечував факт розміщення таких випусків телепередач, оскільки запис не зберігся.
Разом з тим, при розгляді даного спору підлягає встановленню факт саме поширення інформації, а не її наявність на носіях станом на час розгляду справи.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що представники ТОВ «ТРК «Україна» під час розгляду справи не заперечували можливості виходу вищевказаних телепередач в ефір, а посилалися лише на те, що запис таких передач не зберігся.
Відповідач, заперечуючи автентичність аудіо та відеозапису телепередач «Глядач як свідок» від ІНФОРМАЦІЯ_3 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» і «Говорить Україна» випуск програми «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, зазначав, що оптичні носії, надані позивачем, є контрафактними примірниками творів та здійснені у позапроцесуальний порядок. Проте, жодних доказів на підтвердження того, що відеозаписи на дисках, наданих стороною позивача, є сфальшованими, запис сюжетів було здійснено, але не випущено в ефір, а диск надано лише позивачу, не надав.
Статтею 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» передбачено право громадянина або юридичної особи вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи та право на отримання копії запису фрагменту з відповідною оплатою.
Аналізуючи вказану норму закону, можна дійти висновку, що ця норма не містить обов`язку громадянина або юридичної особи вимагати спростування недостовірної інформації лише у передбачений нею спосіб та не містить заборони на інший спосіб захисту порушеного права, зокрема, у судовому порядку.

Так, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, серед іншого, встановлено, що інформація, поширена відповідачем, зокрема, «…Это успешный мошенник (альфонс) ОСОБА_1 . С информацией о его «профессиональных заслугах» можно ознакомиться по ссылке. Ведь про него снимают уже целые шоу, масштабы деятельности поражают. А с виду и не скажешь (ІНФОРМАЦІЯ_1).» отримана останньою з двох телевізійних передач на телерадіоканалі «Україна», а саме: ток-шоу «Глядач як свідок» за темою «ІНФОРМАЦІЯ_4», що висвітлювалася в ефірі ІНФОРМАЦІЯ_3 року та на телепроекті «Говорить Україна» за темою «ІНФОРМАЦІЯ_5» ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Під час ефіру позивача прямо називали «альфонсом і шахраєм» як ведучі, так і учасники програми, при цьому відтворювалися світлини позивача з дописами « Обережно , шахрай!».
Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно вищевказаних договорів, ТОВ «ТРК «Україна» передано майнові права інтелектуальної власності на вказані телепередачі від іншої юридичної особи ТОВ «РРП Груп», у зв`язку з чим ТОВ «ТРК «Україна» набуло статусу суб`єкта авторського права інтелектуальної власності на телепередачі «Глядач як свідок» та «Говорить Україна».
Так, пунктом 9 Постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року встановлено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
На правовідносини в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами, розповсюджується дія Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.
Таким чином, ураховуючи те, що майнові права інтелектуальної власності на телепередачі «Глядач як свідок» та «Говорить Україна» відповідно до вказаних договорів набуто ТОВ «ТРК «Україна», тобто товариство є власником цих творів та вказані телепередачі транслювалися ТОВ «ТРК «Україна», колегія уважає, що ТОВ «ТРК «Україна» є належним відповідачем у даній справі та має відповідати за зміст інформації, поширеної на телеканалі.

Таким чином, зі змісту відеоматеріалів, наданих позивачем, убачається, що інформація відносно ОСОБА_1 , яка поширена на телеканалі ТОВ «ТРК «Україна» у передачах «Глядач як свідок» від ІНФОРМАЦІЯ_3 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «Говорить Україна» випуск програми «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме, інформація про те, що ОСОБА_1 – « збочинець », «має педофилічні схильності», «шахрай», «всеукраїнський шантажист та вимагач» носить стверджувальний характер та використані в телепередачах вислови можна перевірити на відповідність їх реаліям з огляду на те, що такі вислови не містять жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди автора.
Отже, із поширеної в телепередачах інформації убачається, що відносно позивача ОСОБА_1 використовувались наступні вислови: «збочинець», «має педофилічні схильності», «шахрай», «всеукраїнський шантажист та вимагач», які несуть негативний зміст, сприймаються як злочинна діяльність, засуджуються суспільством, а тому поширення та застосування таких понять до позивача не може не спричиняти порушення особистого немайнового права на повагу до його честі та гідності.

Щодо вирішення вимог позивача про визнання недостовірною та спростування інформації: «альфонс», «обібрав до нитки понад 200 жінок», «винахідливий та підступний альфонс», «небезпечний альфонс», колегія суддів виходить з наступного.
Вислів «альфонс» є фразеологізмом, який доволі часто вживається для визначення відповідного типу чоловіків, які живуть на повному чи частковому утриманні жінки в обмін на відносини інтимного характеру або будь-які інші особисті послуги, відповідно до Академічного тлумачного словника «альфонс» – це коханець, що перебуває на утриманні жінки, походить слово «альфонс» від імені героя-коханця п`єси французького письменника Дюма-сина «Господин Альфонс».
Використані в телепередачах мовні звороти: «обібрав до нитки понад 200 жінок», «винахідливий та підступний альфонс», «небезпечний альфонс», також як і «альфонс» за своєю суттю є гіперболізованою метафорою, оскільки були вжиті з метою явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення вказаної думки та свідчить про те, що розповсюджена інформація є оціночними судженнями, а спосіб висловлення цієї інформації не носить брутальної, принизливої чи непристойної форми, а тому, ця інформація не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості, не принижує гідності чи ділової репутації позивача, а отже не порушує немайнових прав останнього.

Разом з тим, вимоги про припинення розповсюдження та використання відеозапису телепередачі «Глядач як свідок» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та відеозапису випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року телепередачі «Говорить Україна» шляхом вилучення і знищення відеозаписів з веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_12, https://ІНФОРМАЦІЯ_7 та каналів на веб-сайті «Youtube» не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що відповідачі є власниками даних веб-сайтів та мають до них доступ для видалення інформації чи подальшого її поширення. Позивач не надав доказів того, що він звертався до власників інтернет сайтів з питань видалення такої інформації та що у такому видаленні йому було відмовлено.
Окрім того, за вказаними посилання на сторінки веб-сайтів будь-які відеоролики відсутні.
П О С Т А Н О В И В: – Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену у телепередачах «Глядач як свідок» у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та «Говорить Україна» у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, а саме, інформацію про те, що ОСОБА_1 «збочинець», «має педофилічні схильності», «шахрай», «всеукраїнський шантажист та вимагач».
– Зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом зачитування в ефірі телепередач «Глядач як свідок» і «Говорить Україна» абзацу 4 резолютивної частини судового рішення.

Мотивація суду касаційної інстанції.
У частинах четвертій, п`ятій статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 404/1691/16-ц (провадження № 61-32804св18) вказано, що: «громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою. При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширена інформація, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача. Згідно зі статтею 60 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених у статті 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів звернення ПП «Вагран» до ПрАТ «Телеканал «Інтер» щодо змісту випуску програми «Подробности» за 15 березня 2017 року та одержання його матеріалів. Ураховуючи наведене висновок судів про те, що СД-диск наданий позивачем, що містить відео файл, отриманий самостійно з інтернет сторінки (програма новин Інтер+) не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу «Інтер».
Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації (пункт в частини першої статті 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Пряма трансляція – безпосередня трансляція теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу (стаття 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Апеляційний суд: не врахував, що позивач не звертався із заявою до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» щодо змісту випуску телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у випуску під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» від ІНФОРМАЦІЯ_6 та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у випуску під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_2 та одержання цих матеріалів; не встановив, чи оспорювана інформація розповсюджувалася з попереднім записом/ чи без попереднього запису та чи містилася у виступах осіб, які є працівниками телерадіоорганізації. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

ПОСТАНОВИВ: Передати справу № 759/6513/17 … передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Окрема думка.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

3.7. Тому колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки існує виключна правова проблема і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та для відступу від висновків, зроблених в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18).

Новий розгляд. Апеляція.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із судом першої інстанції с приводу неможливості вважати вказані спірні висловлювання, застосовані по відношенню до позивача, фактичними твердженнями а не оцінюваними судженнями, що виключає можливість задоволення позовних вимог в заявленому позивачем вигляді. При цьому колегія суддів зважає на те, що якщо суб`єктивну думку висловлювати в брутальній, принизливій чи непристойній формі, особа має право на вимогу про відшкодування шкоди та вибачення, однак такі вимоги не заявлялися і не були предметом судового розгляду в дані цивільній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Коментар адвоката.
Стосовно позивача було здійснено поширення інформації на телебаченні та в мережі інтернет. Як вбачається з тексту рішень судів, перед стороною позивачів була задача довести що інформація поширена, що інформація фактологічна та стосується позивача. В частині захисту прав в мережі інтернет, слід було встановити власника відповідних ресурсів.
При необхідності захисту честі та гідності слід встановити характер інформації та особи відповідача, а саме аналіз на можливість притягнення до відповідальності таких осіб. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *