Стаття в інтернеті, преюдиція, та згадка про можливі кримінальні зв’язки – як захистити свою честь та гідність.

Обставини справи.
Позивачі за позовом про захист честі та гідності до редакції сайту 49000.com.ua та зазначили наступні обставини справи: в грудні 2018 року відповідачем ОСОБА_3 поширено на власній сторінці в мережі Facebook недостовірну інформацію щодо осіб позивачів, а саме їх участь у організованих злочинних угрупуваннях. На веб-сайті https://49000.com.ua, головним редактором якого є ОСОБА_4, опублікована стаття автора ОСОБА_5, яка містить посилання на сторінку ОСОБА_3 у мережі Facebook, де також поширено недостовірну інформацію аналогічного змісту щодо позивачів. В свою чергу, ОСОБА_6 була поширена стаття з веб-сайту https://49000.com.ua на його особистій сторінці у Facebook. Крім цього, ОСОБА_6 роздрукував статтю у відношенні позивачів з веб-сайту https://49000.com.ua та передав її у Храмі «Несподівана Радість» ОСОБА_7, який почав проводити агітаційну роботу біля храму, шляхом розповсюдження статті прихожанам храму.

Позивачі ніколи не були засуджені за жодною зі статейКримінального кодексу України, викладення відомостей, що позивачі мають відношення до кримінальної сфери, доводить прямий умисел відповідачів на завдання немайнової шкоди позивачам спаплюження їх честі, гідності, та заплямування ділової репутації.
Зурахуванням особи позивачів, їх ділових і морально-етичних якостей, наявності ділових звязків, публічне поширення про них неправдивої інформації, тим більше кримінального спрямування, яке мало місце з боку відповідачів, вплинуло на їх життєві звязки та публічне становище, ганьбить їх честь, гідність і ділову репутацію.
Такими протиправними діями відповідачів завдано шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачів, тому позивачі просять суд:
-Визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, що опублікована та поширена ОСОБА_3 на власній сторінці в мережі Facebook (https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/2585201191520161) «ОСОБА_8 Порошенко на Дніпропетровщині взяв участь у молебні у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України. Богослужіння провів Митрополит Київський та всієї України Епіфаній», де зазначено інформацію, про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) є «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_9 по кличке Эмиль»;
-Зобовязати громадянина ОСОБА_3 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію на власній сторінці в мережі Facebook (https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/2585201191520161) «ОСОБА_8 Порошенко на Дніпропетровщині взяв участь у молебні у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України. Богослужіння провів Митрополит Київський та всієї України Епіфаній» та опублікувати на власній сторінці у мережі Facebook.com (https://www.facebook.com/butusov.yuriy) спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: Інформація поширена про ОСОБА_1, що міститься в статті під назвою «ОСОБА_8 Порошенко на Дніпропетровщині взяв участь у молебні у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України. Богослужіння провів Митрополит Київський та всієї України Епіфаній», а саме що ОСОБА_1 «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_9 по кличке Эмиль» є недостовірною та не відповідає дійсності.
-Визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, що опублікована та поширена автором ОСОБА_5 зі згоди головного редактора веб-сайту https://49000.com.ua/ ОСОБА_4 на веб-сайті Інтернет-видання «49000.com.ua» (https://49000.com.ua/) у загальному доступі (https://49000.com.ua/vo-vremya-vizita-v-dnepr-poroshenko-sfot/) під назвою «Во время визита в ОСОБА_10 Порошенко сфотографировался с криминальным авторитетом», де зазначено інформацію про те, що «Во время визита в ОСОБА_10 Порошенко попал на одно фото с известным криминальным авторитетом 90-х, а ныне бизнесменом и меценатом, ОСОБА_9, и его помощником по кличке «Эмиль» …. А слева от ОСОБА_9 в темных очках «авторитет» по кличке «Эмиль», его правая рука»;
-Зобовязати ОСОБА_5 та головного редактора веб-сайту https://49000.com.ua/ ОСОБА_4 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію (https://49000.com.ua/vo-vremya-vizita-v-dnepr-poroshenko-sfot/) на сайті https://49000.com.ua/ та опублікувати на сайті https://49000.com.ua/ спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: інформація поширена про ОСОБА_1, що міститься в статті під назвою Во время визита в ОСОБА_10 Порошенко сфотографировался с криминальным авторитетом, де зазначено інформацію про те, що «Во время визита в ОСОБА_10 Порошенко попал на одно фото с известным криминальным авторитетом 90-х, а ныне бизнесменом и меценатом, ОСОБА_9, и его помощником по кличке «Эмиль» …. А слева от ОСОБА_9 в темных очках «авторитет» по кличке «Эмиль», его правая рука» є недостовірною та не відповідає дійсності.
-Визнати недостовірною інформацію та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, що опублікована та поширена на власній сторінці в мережі Facebook (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2168606686728044&id=10000736201690) ОСОБА_6 та в подальшому розповсюджена ОСОБА_7, біля Храму «Несподівана радість», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 3А, де зазначено про те, що Любуйтесь ними, кто в первых рядах это ОСОБА_9, лидер ОПГ и «криминальный авторитет по кличке «Эмиль».
-Зобовязати ОСОБА_6 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію на власній сторінці в мережі Facebook (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2168606686728044&id=10000736201690) та опублікувати на власній сторінці у мережі Facebook.com (https://www.facebook.com/profile.php?id=100007362016904) спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: Інформація поширена про ОСОБА_1, що міститься в моїй публікації, а саме, що ОСОБА_1 є криминальным авторитетом по кличке Эмиль» є недостовірною та не відповідає дійсності, а також зобовязати ОСОБА_7 принести особисті вибачення ОСОБА_1 із зазначенням спростування поширених ним біля Храму «Несподівана радість» відомостей.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18 грудня 2018 року відповідачем-1 ОСОБА_3 поширено на власній сторінці в мережі Facebook (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2585138234859790&set=a.479663955407239&type=3) інформацію щодо осіб позивачів, а саме: «ОСОБА_9, известный в определенных кругах под именем «Нарик», проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки…
….Да, рядом с Порошенко и Епифанием на фотографии, по данным нынешнего генерального прокурора тот самый “лидер организованной преступной группировки” – ОСОБА_9.
А слева от ОСОБА_9 в темных очках – “авторитет” по кличке “Эмиль”, его правая рука»

Судом встановлено, що доступ до сторінки відповідача-1 в мережі Facebook є необмеженим. На дату подання позову на відповідну публікацію відреагувало (відмітили публікацію «лайками») більше ніж 2500 осіб, 674 особи поширили дану публікацію далі в мережі Інтернет.
Враховуючи, що у відповідних публікаціях наявні особисті фото позивачів, зазначено їх власні імена, а саме: «Олександр Петровський» та «Еміль», суд встановив наявність сукупності обставин визначених Постановою Пленуму, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб інформацію доведено до необмеженого кола осіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача поширена інформація стосується саме осіб позивачів.
Стосовно поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та підтверджено інформацією з офіційного порталу Судова влада України та Єдиного державного реєстру судових рішень, про наявність судових справ за позовами позивача-2 до відповідача-1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. Так, на сьогоднішній день, існує судове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2018 року по справі № 201/6848/18, яке набрало законної сили 13.09.2018 року. Цим рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 та Інтернет порталу Цензор.НЕТ задоволено частково, визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують ділову репутацію громадянина ОСОБА_2, відомості, про те, що ОСОБА_2 відомий в кримінальних колах як «Нарик», «керівник організованої злочинної групировки», «кримінальний авторитет», які опубліковані в мережі Інтернет на офіційних сторінках в мережі Facebook ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3 та на сайті інтернет-порталу «Цензор.НЕТ», зобовязано відповідачів спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 та стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди по 2000 гривень з кожного.
Таким чином, на сьогодні існує судове рішення, яким встановлено факт поширення недостовірної інформації стосовно позивача-2 відповідачем-1.

При розгляді справи № 201/6848/18 судом встановлено преюдиційність рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2010 по справі № 2-1639/2010, яке набрало законної сили 30 серпня 2010 року на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Так, Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у своєму рішення від 22.04.2010 року по справі № 2-1639/2010 встановлено факт поширення недостовірної інформації про ОСОБА_2, визнано опублікування імені ОСОБА_2 та інформації у газеті «Сегодня Приднепровье» №262(3395) від 26.11.2009 року на сторінці 8 у статті під назвою «Металл воруют все» під заголовком «Отпустили авторитета» незаконними, такими, що порушують порядок використання імені фізичної особи та такими що не відповідають дійсності і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію.
Апеляційний суд Дніпропетровської області в своїй ухвалі від 30 серпня 2010 року (справа № 22ц – 8909/10) погодився із висновками суду першої інстанції, в задоволенні апеляційних скарг Закритого акціонерного товариства «Сьогодні Мультимедіа» та Міністерства внутрішніх справ України відмовив, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2010 року по справі № 2-1639/2010 залишив без змін.
Враховуючи той факт, що у своїй статті відповідач-1 посилається саме на вислови ОСОБА_12, суд приходить до висновку, що рішення Кіровського районного суду від 22.04.2010 року по справі № 2-1639/2010 при розгляді даної справи також носить преюдиційний характер.
Беручи до уваги те, що відповідач-1 був відповідачем в іншій аналогічній справі, в якій встановлено преюдиційність рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, яким визнано недостовірність інформації, поширеної ОСОБА_12, та визнано недостовірність поширеної інформації відповідачем-1, суд приходить до висновку про те, що відповідач-1 умисно повторно поширив недостовірну інформацію про позивача-2, одночасно розповсюдивши неправдиві відомості й щодо позивача-1, провівши аналогію позивача-1 до «правої руки ОСОБА_2, кримінального авторитету на прізвисько «Еміль»».

В оскаржуваній публікації відповідач-1 зазначає, що позивач-1 є “авторитет” по кличке “Эмиль”, его правая рука».
Загально відомі словники містять тлумачення термінів, якими оперував відповідач-1 при написанні та опублікуванні неправдивої інформації, а саме:
Кличка – це жартівливе, конспіративне або жаргонне ім’я, прізвисько
Аналізуючи відповідну термінологію, суд приходить до висновку, що, оскільки кличка є «назвою» людини, жаргонним імям, відмінним від основного імені і прізвища, то застосування її до особи може мати характер образи, її застосування порушує права позивача-1 на повагу до його честі та гідності.

Посилання відповідача-3 на те, що висвітлена ним інформація стосується минулих років, а не сьогодення, не береться судом до уваги, оскільки сам по собі факт причетності сьогодні до «кримінального світу» наносить моральної шкоди в житті позивачів під час суспільної діяльності, оскільки плямує їх репутацію.

В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію

Мотивація суду апеляційної інстанції.
Приниженням ділової репутації фізичної особи, є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати її діяльності у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Аналізуючи зміст тексту спірної публікації колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що зазначена у статті інформація, яка була поширена кожним із відповідачів у свій спосіб, зокрема про те, що ОСОБА_3 є «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_12 по кличке Эмиль», «Во время визита в Днепр Петр Порошенко попал на одно фото с известным криминальным авторитетом 90-х, а ныне бизнесменом и ОСОБА_30 , и его помощником по кличке «Эмиль» …. А НОМЕР_1 от Петровского в темных очках «авторитет» по кличке «Эмиль», его правая рука»; Любуйтесь ними, кто в первых рядах это Петровский, лидер ОПГ и «криминальный авторитет по кличке «Эмиль». известный в определенных кругах под именем “Нарик”, лидер организованный преступной группировки», криминальный авторитет «Нарик, які опубліковані в мережі Інтернет: ОСОБА_4 : криминальный авторитет 90-х, приобрел мрачную репутацию, має шлейф уголовного прошлого, репутацию бандита, не є оціночним судженням, право на висловлювання якого гарантоване статтею 34 Конституції України, носить стверджувальний та обвинувальний характер, містить конкретні факти, правдивість яких не доведена, порочить честь, гідність та ділову репутації позивачів та є такою, що порушує особисті їх немайнові права, що є підставою для відшкодування шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що він неналежний відповідач, у публікації висловив свої оціночні судження, колегією суддів відхиляються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими фактами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що позивачі є публічними особами, не дають підстав для скасування рішення суду та відмови у позові, оскільки даний факт не дає правових підстав для поширення недостовірної та негативної інформації, яка носить стверджувальний та обвинувальний характер стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року та рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року були встановлені хибні преюдиційні факти, колегією суддів відхиляються, оскільки рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року набрало законної сили, а позовні вимоги були задоволені частково не через наявність даних судових рішень.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що він не міг знати реальний стан правдивості інформації, не можуть слугувати підставою для відмови у стягненні з нього моральної шкоди, в той час коли доводи апеляційної скарги в частині того, що розмір моральної шкоди значно перевищує характер та обсяг страждань, які начебто зазначали позивачі, приймаються до уваги.
п о с т а н о в и л а: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 01березня 2019року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди змінити.

Мотивація суду касаційної інстанції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Колегія суддів вважає, що зазначення ОСОБА_3 у публікації того, що ОСОБА_1 «авторитет», «правая рука криминального авторитета ОСОБА_12 по кличке « ОСОБА_12 »», а ОСОБА_2 – «криминальный авторитет « ОСОБА_2 »», є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.
Такі висловлювання є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_3 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивачів. У публікації, викладеній ОСОБА_3 , міститься текст, виділений лапками: «« ОСОБА_2, известный в определенных кругах под именем « ОСОБА_2», проходил по материалам МВД как лидер организованный преступной группировки. Пик активности этой ОПГ приходился на период 2000-2004 годов. В 2005 году он покинул территорию Украины, ряд членов его группировки были задержаны, а сама группировка была фактически разгромлена». Після цієї цитати міститься посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_20, на якому була раніше розміщена така інформація.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «публікація була дослівним відтворенням матеріалу, завантаженого із загальнодоступної Інтернет-газети. Вона містила посилання на джерело матеріалу та коментарі редакції, в яких вона формально дистанціювалася від змісту матеріалу. Українське законодавство, зокрема, Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу, опублікованого у пресі. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими. Проте відповідно до позиції національних судів такий імунітет журналістів не поширюється на відтворення матеріалу з Інтернет-джерел, які не зареєстровані згідно із Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». У зв`язку з цим Суд зауважує, що на той час не існувало національних нормативних актів стосовно державної реєстрації Інтернет-видань і що, як стверджував Уряд, Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та інші нормативні акти, які регулюють сферу засобів масової інформації в Україні, не містили будь-яких положень про статус Інтернет-видань або використання інформації, отриманої з Інтернету (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 60 – 62, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що «Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм. Однак, беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації, та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів, Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль «сторожового пса суспільства». На думку Суду, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції. Під час провадження в національних судах заявники чітко наводили на свій захист принцип «умовного імунітету від відповідальності» передбачений відповідним законодавчим положенням. Зокрема, вони доводили, що не мали злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивача публікацією зазначеного матеріалу та що громадськість була зацікавлена в отриманні інформації. Крім того, вони стверджували, що, передруковуючи матеріал, попередньо опублікований в Інтернеті, вони мали намір сприяти обговоренню політичних питань, які становили значний інтерес для громадськості. Вони також доводили, що позивач не вжив жодних кроків для врегулювання спору з ними, незважаючи на той факт, що вони запросили будь-яку особу, що має до цього відношення, надавати до публікації свої коментарі. Проте суди повністю проігнорували їхні доводи. Таким чином, Суд доходить висновку, що, враховуючи недостатність у національному законодавстві належних гарантій для журналістів, які використовують інформацію, отриману з Інтернету, заявники не могли достатньою мірою передбачати наслідки, до яких могла призвести оскаржувана публікація. Це дає Судові підставу вважати, що вимогу щодо законності, закріплену в другому пункті статті 10 Конвенції, дотримано не було» (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 63 – 66, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц (провадження № 61-41071св18) зроблено висновок, що «згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено. Відповідно частина третя статті 277 ЦК України, яка втратила чинність 19 квітня 2014 року, і не може поширюватися на спірні відносини, які виникли 23 липня 2015 року.
Тому помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на частину третю статті 277 ЦК України, оскільки її виключено на підставі Закону № 1170-VII від 27 березня 2014 року).

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_8 , задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у частині вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, її спростування та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, сторона Позивачів і суди першої та апеляційної інстанцій зробили поспішні висновки, щодо фактичності тверджень. Як і в попередніх публікаціях цього блогу, слід було проаналізувати весь текст. Скласти список осіб що згадуються, в якій кості, про які періоди, та які висновки. За можливості долучити експерті висновки та свідків. І звичайно все це спів ставити з практикою нового Верховного Суду.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *