Брифінг генерального прокурора – як захистити свою честь та гідність.

Позивачі за позовом про захист честі та гідності до Генерального прокурора України та зазначили наступні обставини справи: на брифінгу зроблено заяву, відповідно до якої ОСОБА_3 був посередником у злочинній групі по вбивству екс – депутата Держдуми ОСОБА_6. Зазначений брифінг транслювався в прямому ефірі телеканалу «112 Україна», а згодом цю інформацію викладено в мережі Інтернет. На брифінгу Генеральна прокуратура в особі своїх співробітників неодноразово зазначала ім’я ОСОБА_3 в контексті вбивства ОСОБА_6, напряму пов’язуючи його із вчиненням цього злочину. Факт зображення ОСОБА_3 на відео слайді у складі злочинної групи та вказівки на родинні зв’язки із ОСОБА_7, який звинувачується в організації злочину, не виникає жодних підстав сумніватися, що оспорювана інформація, дійсно стосується Позивача.

ОСОБА_8 ОСОБА_7 офіційно не було пред’явлено підозри про вчинення злочину, а отже він не має процесуального статусу в даному кримінальному провадженні. Аналізуючи цей факт у комплексі з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидно, що відсутні жодні правові підстави стверджувати про те, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із передбачених законом статусів, має відношення до вчинення злочину, що розслідується. Оспорювана інформація є негативною, в ній стверджується про порушення Позивачем норм чинного законодавства, що створює враження про нього, як про злочинця. В свою чергу це руйнує оцінку людських, ділових і професійних якостей Позивача, який, як відомо, до кримінальної відповідальності не притягувався.Зазначає, що ця інформація була підхоплена закордонними ЗМІ і розповсюджена не тільки в Україні, а й у світі. Враховуючи, що Позивач має ділове спілкування та бізнес- інтереси як у країнах СНД, так і Європи, поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до злочину, однозначно, негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточення та у професійних колах. Дана інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації Позивача , не містить алегорій, сатири , гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою Позивача, її можна перевірити на достовірність , то му вона не є оціночним судженням . Оскільки поширена інформація є твердженням про факти , яких не існувало, які не були перевірені Відповідачем та які не можуть бути підтверджені, з огляду на відсутність кримінальних проваджень , щодо ОСОБА_3, оспорювана інформація підлягає спростуванню. Позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права поширену Генеральним прокурором України інформацію наступного змісту.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Мотивація суду першої інстанції.
Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань,а й контекст,в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова,оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactarasv.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).
У справі «Алене де Рібемон проти Франції» Європейський суд з прав людини встановив, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться.

Посилання ОСОБА_3 на недостовірність поширеної Генеральним прокурором України інформації суд вважає безпідставними.
Встановлено що, прокуратурою міста Києва завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000000177 від 23.03.2017 за фактом умисного вбивства ОСОБА_6 та замаху на умисне вбивство його охоронця ОСОБА_14
У ході досудового розслідування ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_16 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Водночас 26.04.2018р. прокурором у провадженні прийнято рішення про виділення матеріалів досудового розслідування

Судом встановлено , що інформація , яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права в кримінальних не порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, с. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, оскільки не створила уявлення про позивача, як підозрюваного/винного у вчиненні кримінальних правопорушень.
Так, фраза Генерального прокурора України: «ІНФОРМАЦІЯ_5», яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, не містить конкретних тверджень про звинувачення позивача у вчиненні протиправних злочинних дій.
Крім того, Генеральним прокурором України констатовано, що процесуальний статус ОСОБА_3 наразі не визначено, необхідно провести ще ряд слідчих дій. Зазначена інформація є достовірною.
Відповідь Генерального прокурора України на уточнююче питання журналістки про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_14» є припущенням, не містить фактичних даних, тим більше ураховуючи його попереднє твердження.
Встановлено , що Генеральним прокурором України повідомлено достовірну інформацію про стан розслідування кримінального провадження. Усі доводи позивача в обґрунтування поширення стосовно нього недостовірної інформації базуються на припущеннях та особистому тлумаченні оприлюднених відомостей, які не спростовують наведених Генеральним прокурором України фактичних достовірних даних кримінального провадження.
Генеральна прокуратура України та її службові особи жодним висловлюванням не порушили принципу, закріпленого у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, положення кримінального процесуального закону, оскільки не зазначали про вчинення ОСОБА_3 злочину.
Таким чином, у діях Генеральної прокуратури України, її службових осіб щодо висвітлення питань, пов’язаних з досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12017100000000177, не міститься юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної. Особисті немайнові права позивача не порушено.

ВИРІШИВ: Відмовити в позові ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович про захист честі, гідності і ділової репутації.

Мотивація суду апеляційної інстанції.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, місцевим судом вірно встановлено, що Генеральним прокурором України не поширювалась інформація про те, що ОСОБА_2 був посередником у злочинній групі по вбивству екс-депутата Держдуми Росії ОСОБА_5, а також стосовно прибуття позивача 20 березня 2017 року на територію України та привезення частини грошей.
Тверджень, щодо винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину на брифінгу саме Генеральним прокурором України не здійснювалось.
Що ж до названих висловлювань заступника прокурора міста Києва Павла Кононенка, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено, зазначена особа є посадовцем прокуратури міста Києва, яка є самостійною юридичною особою, ідентифікаційний код якої 02910019.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири ). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, третя особа, на переконання апеляційного суду, в своєму виступі та відповідях на запитання журналістів, висловлювала лише оціночні судження, виражала свої особисті погляди щодо участі позивача по матеріалам кримінальної справи, давала критичну оцінку його ( позивача ) діяльності, а тому висловлені Генеральним прокурором України відомості не підлягають спростуванню, оскільки у демократичному суспільстві кожен має право на свободу вираження поглядів.
Відтак, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, вірно прийшов до переконання про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст.ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 1, 29 Закону України «Про інформацію», ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», ст. 6 Конвенції про захист прав людини, постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 5, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
А тому, твердження ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 3, 9, 32, 62, 68 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 2 Кримінального кодексу України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 81 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Мотивація суду касаційної інстанції.
При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року пункти 41, 43).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Крім того, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Встановивши, що особисто Генеральний прокурор України не поширював інформація про те, що ОСОБА_1 був посередником у злочинній групі по вбивству екс-депутата Держдуми РФ ОСОБА_2. , а також стосовно прибуття позивача 20 березня 2017 року на територію України та привезення частини грошей, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суди врахували, що у виступі та відповідях на запитання журналістів Генеральний прокурор України висловлював лише оціночні судження, виражав свої особисті погляди щодо причетності позивача до вчинення злочину, за матеріалами кримінального провадження, давав критичну оцінку його діяльності, тому висловлені Генеральним прокурором України відомості не підлягають спростуванню.
Також касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для спростування інформації, висловленої під час брифінгу заступником прокурора міста Києва ОСОБА_6., який є посадовою особою юридичної особи (прокуратури міста Києва), що не залучена до участі у справі в якості відповідача, оскільки відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, є юридична особа, в якій вона працює. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Козієм Сергієм Михайловичем, залишити без задоволення.

Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, сторона Позивачів і суди першої та апеляційної інстанцій зробили поспішні висновки, щодо фактичності тверджень. Як і в попередніх публікаціях цього блогу, слід було проаналізувати весь текст. Скласти список осіб що згадуються, в якій якості, про які періоди, та які висновки. За можливості долучити експерті висновки та свідків. І звичайно все це спів ставити з практикою нового Верховного Суду.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.

Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *