Виплата допомоги дитині загиблого військового, народженій після його смерті: позиція Верховного Суду у справі № 560/12192/24

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 560/12192/24 стосувалася права дитини загиблого військовослужбовця, яка була зачата за його життя, але народилася вже після його смерті, на отримання частки одноразової грошової допомоги (ОГД) у розмірі 15 мільйонів гривень. Позивачка, діючи в інтересах свого малолітнього сина, оскаржила рішення комісії Міністерства оборони України, яка відмовила у призначенні допомоги. Основною причиною відмови стало те, що на момент звернення вся сума допомоги вже була розподілена та виплачена батькам загиблого бійця.

2. Правовий аналіз справи та суть проблеми

Ключова правова проблема цієї справи полягає у визначенні механізму реалізації права на соціальний захист для дітей, народжених після загибелі батька-військовослужбовця. Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції після березня 2024 року), такі діти прямо включені до кола отримувачів допомоги. Однак виникла юридична колізія щодо застосування пункту 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ, який дозволяє призначати допомогу за минулі періоди лише за умови, що вона ще не була призначена жодній іншій особі.

Верховний Суд у цій справі мав розв’язати питання: чи зобов’язана держава в особі Міноборони виплачувати «додаткову» частку понад уже виплачені 15 мільйонів, або ж право дитини має реалізовуватися через перерозподіл уже отриманих іншими родичами коштів. Суд дійшов висновку, що оскільки держава вже виконала своє фінансове зобов’язання у повному обсязі перед батьками загиблого, повторне нарахування коштів із бюджету є неможливим. Відтак, спір переходить із площини «громадянин — держава» у площину приватноправових відносин між спадкоємцями/отримувачами часток допомоги.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що страхова компанія виплатила повну суму страховки за життя померлого його батькам, бо на той момент інших офіційних родичів не було. Через кілька місяців народжується дитина померлого. Страхова компанія не буде платити гроші вдруге з власної кишені. Тепер мати дитини має звернутися до батьків померлого (дідуся й бабусі) з вимогою поділитися отриманою сумою, оскільки дитина має на неї таке ж законне право. Якщо вони не погодяться добровільно — питання вирішуватиметься через цивільний суд.

2.1. Перелік позовних вимог:

• визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом від 26 липня 2024 року № 21/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2;
• зобов`язати Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2.

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України (ст. 19, ст. 41);
• Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (ст. 16, 16-1, 16-3);
• Закон України № 3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів… щодо призначення і виплати ОГД» (Перехідні положення);
• Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022;
• Сімейний кодекс України (ст. 3, 122);
• Цивільний кодекс України (ст. 25);
• Конвенція ООН про права дитини;
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 242, 341, 350, 351).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Чи був фінансовий ефект для позивача?

Фінансовий ефект у межах цієї адміністративної справи для позивачки виявився від’ємним. Верховний Суд повністю скасував рішення попередніх інстанцій, якими Міноборони зобов’язували переглянути заяву. Це означає, що отримати кошти безпосередньо від держави не вдасться. Проте це рішення відкриває позивачці юридичний шлях для стягнення частки грошей з інших отримувачів (батьків загиблого), які вже отримали виплату.

7. Витрати на правову допомогу

У суді першої інстанції на користь позивачки було стягнуто 1937,92 грн судового збору. Однак, за результатами касаційного розгляду, оскільки Верховний Суд ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати на користь позивачки не стягуються. Витрати на адвоката у касаційній інстанції також не розподілялися, оскільки рішення було прийнято на користь Міністерства оборони України.