Оскарження ППР за нововиявленими обставинами в КАСУ: підсудність спору та межі повноважень судів — аналіз справи № 320/4579/24

1. Про що була справа?

Адміністративний спір розгорівся між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компьютинг системс” та Головним управлінням ДПС у місті Києві навколо трьох податкових повідомлень-рішень (ППР) на загальну суму понад 25 мільйонів гривень[cite: 11, 12, 16]. Податковий орган за результатами позапланової виїзної перевірки дійшов висновку, що імпортовані підприємством системні процесори (600 одиниць) тривалий час пасивно зберігалися на складі та не залучалися до господарської діяльності, через що були безпідставно визнані виробничими необоротними активами. Як наслідок, контролюючий орган нарахував “компенсуючі” зобов’язання з ПДВ та зменшив задеклароване від’ємне значення.

Суд першої інстанції та апеляція спочатку відмовили підприємству у задоволенні позову. Згодом позивач звернувся із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами до апеляційного суду, надавши меморандум про співпрацю з партнером та митні декларації МД-2, які свідчили, що обладнання насправді тимчасово вивозилося за кордон для передачі в лізинг шведській компанії та приносило компанії реальний валютний дохід. Апеляційний суд переглянув та задовольнив заяву, повністю скасувавши оскаржувані ППР[cite: 12, 16]. Проте податківці звернулися до Верховного Суду, який виявив кардинальну процесуальну помилку: оскільки апеляція раніше не змінювала суті рішення суду першої інстанції, а залишала його без змін, розглядати таку заяву мав виключно окружний суд. Справу скасували та направили на новий розгляд через порушення правил підсудності.

2. Аналіз правової проблеми через призму судового процесу

Аналізуючи цю справу, варто виокремити дві глобальні правові проблеми: матеріально-правову та процесуальну. У матеріально-правовому аспекті ключовим є кваліфікація необоротного активу в розумінні підпункту 138.3.2 Податкового кодексу України та застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України[cite: 12, 16]. Контролюючий орган ототожнив тимчасове перебування імпортованого майна на відповідальному зберіганні в умовах воєнного стану із використанням активів в операціях, які не є господарською діяльністю платника[cite: 12]. Проте реальний економічний зміст операцій, підтверджений договором зовнішньоекономічного лізингу та первинними документами про нарахування лізингових платежів, повністю спростовував твердження про “невиробничий” статус майна, демонструючи відкладену, але чітку комерційну мету[cite: 12].

Про процесуальний бік спору — саме він став вирішальним для Касаційного адміністративного суду Верховного Суду — законодавець заклав жорсткі імперативні вимоги у статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої цієї статті, заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду апеляційної інстанції виключно у тому разі, якщо цим судом було змінено або скасовано рішення суду нижчої інстанції. Якщо ж апеляція раніше залишала скаргу без задоволення, компетентним органом для перегляду залишається виключно суд першої інстанції. Порушення цього правила нівелює концепцію “суду, встановленого законом”, закріплену у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про розгляд справи неповноважним складом суду та тягне за собою безумовне скасування ухваленого акта[cite: 16].

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви судилися із забудовником через дефекти у квартирі й програли в районному суді. Ви подали скаргу до обласного апеляційного суду, але там рішення залишили без змін. Через кілька місяців ви випадково знайшли прихований акт технічної експертизи будинку, який доводить вину забудовника (істотна нововиявлена обставина). Якщо ви понесете цей документ одразу до обласного суду, він не має права приймати рішення, оскільки первинно по суті вашу справу вирішував саме районний суд. Спроба перескочити цю сходинку призведе до того, що будь-яка вища інстанція анулює вашу перемогу лише через недотримання процедурної підсудності.

2.1. Перелік позовних вимог (дослівно)

• визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ DПС у м. Києві №00836440702 від 28.12.2023 на суму 16 169 087 грн.[cite: 11, 12]
• визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ DПС у м. Києві №00836420702 від 28.12.2023 на суму 9 113 490 грн.[cite: 11, 12]
• визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ DПС у м. Києві №00836470702 від 28.12.2023 на суму 3 400 грн.[cite: 11, 12]

3. Які нормативно-правові акти та джерела права використовували суди?

• Конституція України (ч. 2 ст. 19)[cite: 11].
• Податковий кодекс України (ст. 14, 36, 44, 138, 187, 188, 189, 192, 198, 200, 201)[cite: 11, 12, 16].
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 3, 9, 14, 72, 73, 76, 77, 90, 101, 108, 139, 143, 241-246, 250, 255, 316, 328-331, 341, 345, 353, 361, 362, 365, 368, 369, 380)[cite: 11, 12, 15, 16].
• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1, 3, 4, 9, 10)[cite: 11].
• Закон України «Про судовий збір» (ст. 4)[cite: 10].
• Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ № 88[cite: 11].
• Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Мінфіну № 21[cite: 11, 12, 16].
• Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну № 1307[cite: 11, 12, 16].
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6)[cite: 16].

4. Хронологія розгляду справи та рішення інстанцій

5. Ключові питання дослідження Касаційного суду

6. Чи був досягнутий фінансовий ефект для позивача?

Остаточного фінансового ефекту на даному етапі розгляду справи не досягнуто, оскільки матеріально-правовий спір за суттю заблоковано процесуальним скасуванням[cite: 16]. Хоча Шостий апеляційний адміністративний суд під час перегляду стягнув на користь ТОВ «Компьютинг системс» за рахунок бюджетних асигнувань ДПС судовий збір у сумі 216 199,20 грн[cite: 11, 15], Верховний Суд повністю анулював цю постанову[cite: 16]. Розподіл судових витрат наразі зупинено до ухвалення остаточного законного акта за результатами нового розгляду[cite: 16].

7. Чи розглядалося питання витрат на правову допомогу?

Питання класичних витрат на послуги адвоката в аналізованих матеріалах судами безпосередньо не досліджувалося. Проте позивач окремо просив суд компенсувати витрати, пов’язані з підготовкою висновку судового експерта Українського центру судових експертиз у розмірі 60 000 грн[cite: 11]. Київський окружний адміністративний суд повністю відмовив у компенсації цих 60 000 грн, обґрунтувавши це тим, що оскільки у задоволенні основних позовних вимог платнику відмовлено, супутні витрати на експертизу розподілу та відшкодуванню не підлягають[cite: 11].