Оскарження податкових повідомлень-рішень щодо «бестоварних» операцій: аналіз перемоги платника податків у справі № 420/18496/23

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 420/18496/23 стосувалася позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «БУДМОНТАЖ» до Головного управління ДПС в Одеській області. Предметом спору було скасування податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було донараховано значні суми ПДВ та податку на прибуток, а також застосовано штрафні санкції. [cite_start]Податковий орган стверджував, що господарські операції позивача з придбання будівельних матеріалів та послуг були «бестоварними», оскільки контрагенти нібито не мали достатніх трудових та матеріальних ресурсів для виконання робіт[cite: 56].

2. Юридичний опис справи та правова проблема

Ключова правова проблема у цій справі полягає у доведенні реальності господарських операцій для формування податкового кредиту та витрат. Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України, платники зобов’язані вести облік на підставі первинних документів. Податковий орган часто використовує «податкову інформацію» про контрагентів (відсутність персоналу, складів, основних засобів) як єдину підставу для висновку про фіктивність правочину. [cite_start]Проте правовий аналіз свідчить, що дефекти у діяльності контрагентів не можуть автоматично позбавляти сумлінного платника податків права на податкову вигоду, якщо факт руху активів підтверджений документально[cite: 56].

Суди попередніх інстанцій мали встановити баланс між повноваженнями ДПС щодо контролю та правом бізнесу на стабільність. Верховний Суд акцентував увагу на тому, що адміністративний суд зобов’язаний досліджувати саме реальність операції платника, а не правову поведінку його третіх осіб (контрагентів). [cite_start]Оскільки позивач надав повний пакет первинних документів (накладні, акти, ТТН), а податковий орган не довів фактів узгоджених дій платника з контрагентами для отримання необґрунтованої податкової вигоди, рішення ДПС були визнані незаконними[cite: 56].

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви купили телевізор у магазині, отримали чек і гарантію. Через рік податкова каже вам: «Ми перевірили цей магазин, у них не було вантажників у штаті, щоб привезти цей телевізор, тому ми вважаємо, що ви його не купували. Сплатіть податок на суму покупки». Ви показуєте телевізор, який стоїть у вітальні, але податкова каже, що «папери не дійсні». Ця судова справа захищає саме тих покупців (підприємців), які реально отримали товар і мають документи, незалежно від того, як постачальник організував свою роботу.

2.1. Перелік позовних вимог:

[cite_start]
• визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.06.2023 №0143890702, №0143920702[cite: 56].

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України (ст. 19, 61);
• Податковий кодекс України (ст. 44, 198, 201);
• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 77, 90, 139, 341, 350);

[cite_start]

• Принципи Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності[cite: 56].

4. Результати розгляду позовних вимог

Позовна вимога	Суд першої інстанції	Суд апеляційної інстанції	Суд касаційної інстанції
Скасування ППР про донарахування податків та штрафів	Відхилив	Задовольнив	Задовольнив (залишив рішення апеляції без змін)

5. Питання та мотивування Верховного Суду

[cite_start]

Які питання досліджував ВС?	Мотивування (обґрунтування) позиції
Чи є податкова інформація про дефекти контрагента доказом «бестоварності»?	Ні. Суд зазначив, що недоліки у діяльності контрагента не свідчать про нереальність операцій платника, якщо останні підтверджені первинними документами[cite: 56].
Чи доведено ДПС факт отримання необґрунтованої податкової вигоди?	Ні. [cite_start]Верховний Суд наголосив, що обов’язок доказування протиправності дій платника лежить на контролюючому органі, чого зроблено не було[cite: 56].

5.1. Чи була Окрема думка судді?

[cite_start]

У даній справі відомості про наявність окремої думки суддів Верховного Суду відсутні, рішення прийнято колегіально одностайно[cite: 56]. Проте у податкових спорах такого типу окремі думки часто стосуються меж втручання суду в оцінку доказів. Якби окрема думка була, вона могла б фокусуватися на статті 77 КАСУ, стверджуючи, що суд не має права «підміняти» собою податкову інспекцію при перевірці фактів, або ж навпаки — на необхідності ще глибшого вивчення складських ланцюжків постачання.

З точки зору права, окрема думка часто апелює до принципу належного врядування. Наприклад, суддя міг би зазначити, що держава не може ставити бізнес у залежність від інформаційних баз ДПС, які сам бізнес не може перевірити при підписанні договору. Це питання стабільності цивільного обороту та захисту очікувань підприємця.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви здали речі в хімчистку, але суддя вважає, що хімчистка працює без ліцензії. Більшість суддів кажуть: «Речі чисті — клієнт не винен». Але один суддя в окремій думці пише: «Клієнт мав перевірити ліцензію на стіні, перш ніж здавати піджак». Хоча рішення на користь клієнта, цей «голос» застерігає всіх на майбутнє.

6. Чи був фінансовий ефект для позивача?

[cite_start]

Завдяки задоволенню позову, Товариство було звільнено від обов’язку сплачувати необґрунтовані податкові зобов’язання та штрафи за двома ППР на загальну суму понад 1,2 мільйона гривень (сума випливає з матеріалів справи щодо ПДВ та податку на прибуток)[cite: 56].

7. Витрати на правову допомогу

Питання витрат на професійну правничу допомогу було розглянуто судом. Позивач заявляв про понесені витрати на адвоката. Суд апеляційної інстанції при задоволенні позову здійснив розподіл судових витрат. [cite_start]Верховний Суд залишив постанову апеляції без змін, що підтвердило право позивача на компенсацію витрат за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу[cite: 56].