Скасування рішення ДМС про скасування дозволу на імміграцію: Огляд судової практики Верховного Суду (Справа № 640/13409/21)

1. Про що була справа?

Громадянин Російської Федерації, який проживав в Україні з 2005 року та мав дозвіл на імміграцію (одружений з громадянкою України, має спільну дитину), оскаржив рішення Державної міграційної служби (ДМС). ДМС скасувала його дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання, а також встановила заборону в’їзду в Україну строком на 3 роки. Підставою для таких дій стало подання Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, в якому стверджувалося, що позивач нібито має статус “злодія в законі”, підтримує “злодійські традиції” та створює загрозу національній безпеці України. Позивач стверджував, що ці звинувачення є голослівними, ґрунтуються на припущеннях і порушують його право на повагу до приватного та сімейного життя.

2. Правовий аналіз ситуації

Ключова правова проблема у цій справі полягала у співвідношенні між повноваженнями державних органів щодо захисту національної безпеки та правами іноземця, гарантованими Конституцією України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Суди досліджували, чи достатньо лише оперативного листа або подання від правоохоронних органів без наявності вироків суду чи повідомлень про підозру для застосування такого суворого заходу, як скасування дозволу на імміграцію. Важливим аспектом стало питання доказування: чи підтверджені фактичними даними твердження про те, що особа становить загрозу безпеці держави, чи це лише суб’єктивні припущення.

Також у цій справі на етапі касаційного оскарження гостро постало питання дотримання процесуальних строків суб’єктом владних повноважень. Верховний Суд акцентував увагу на тому, що органи державної влади, маючи кваліфікованих юристів та ресурси, зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами і не можуть виправдовувати пропуск строків на апеляційне оскарження лише загальними посиланнями на воєнний стан без доведення конкретних обставин, що унеможливили вчасне подання скарги.

Приклад з життя: Уявіть, що іноземець роками живе в Україні, має тут дружину, дітей, роботу і житло. Раптом він отримує листа про те, що його дозвіл на проживання скасовано, і він повинен покинути країну, бо в поліції “є інформація”, що він спілкується з кримінальними елементами. При цьому людину ніколи не судили, і вона не перебуває під слідством. Саме в такій ситуації опинився позивач, і йому довелося в суді доводити безпідставність таких звинувачень.

2.1. Перелік позовних вимог

• визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 26.04.2021 року №222-21 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;
• визнати протиправним та скасувати рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.05.2021 року про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 24.12.2013 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;
• визнати протиправним та скасувати рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.05.2021 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;
• зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслати повідомлення до Адміністрації Держприкордонслужби України про зняття заборони в`їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
• зобов`язати ДМС України поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 11.12.2013 року, шляхом внесення відомостей до відповідних інформаційних обліків та баз.

3. Нормативно-правова база

• Конституція України (ст. 19, 25, 26, 68);
• Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України);
• Закон України «Про імміграцію» (ст. 12);
• Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8);
• Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983.

4. Результати розгляду позовних вимог судами

*Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу відповідача (ДМС) через пропуск строків на апеляційне оскарження та відсутність поважних причин для їх поновлення.

5. Позиція Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

Суд першої інстанції ухвалив стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн.

7. Витрати на правову допомогу

У тексті судових рішень, наданих для аналізу, зазначено, що в суді касаційної інстанції судові витрати не розподілялися через їх відсутність. Щодо першої інстанції, суд вирішив питання розподілу судових витрат, стягнувши судовий збір. Інформація про стягнення конкретної суми витрат на професійну правничу допомогу у наданому тексті рішення відсутня (стягнуто лише судовий збір).