Відмова у реєстрації місця проживання: Верховний Суд скасував незаконні ухвали (Справа № 560/8127/25)

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 560/8127/25 стосувалася оскарження дій Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради. Позивач звернулася до суду з вимогою визнати протиправною відмову у реєстрації місця проживання та зобов’язати орган реєстрації вчинити відповідні дії. Ключовий конфлікт виник через те, що суди першої та апеляційної інстанцій замість розгляду справи по суті, прийняли процесуальні рішення (ухвали), які фактично заблокували доступ особи до правосуддя.

Верховний Суд переглянув ці рішення та встановив, що нижчі суди допустили суттєві порушення процесуального права, що призвело до незаконного припинення провадження. Касаційна інстанція скасувала ухвали та направила справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

2. Юридичний аналіз ситуації

Правова проблема у цій справі полягає у забезпеченні фундаментального права особи на доступ до суду та дотриманні принципів адміністративного судочинства. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), завданням суду є справедливе вирішення спорів з метою захисту прав громадян від свавілля суб’єктів владних повноважень. Коли суди замість дослідження законності відмови у реєстрації місця проживання створюють штучні процесуальні перешкоди (наприклад, через неправильне тлумачення підсудності чи строків), вони порушують статтю 6 Конвенції про захист прав людини.

Верховний Суд у цій постанові наголосив, що процесуальний закон має бути інструментом правосуддя, а не бар’єром. Суд встановив, що порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Відповідно до статті 353 КАСУ, якщо незаконна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона підлягає безумовному скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Це рішення є важливим для захисту громадян у спорах, де чиновники ЦНАПів чи управлінь реєстрації безпідставно відмовляють у реалізації базових прав.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви купили квартиру і прийшли прописатися, але вам відмовляють без пояснення причин або вимагають довідки, які не передбачені законом. Ви подаєте до суду, але суддя замість того, щоб змусити ЦНАП вас зареєструвати, повертає вам позов, кажучи, що ви “звернулися не в той суд” або “неправильно назвали документ”. Ви подаєте апеляцію, але там кажуть те саме. Саме в такій ситуації Верховний Суд стає на бік громадянина, ламаючи бюрократичні перепони та змушуючи суддів розглядати справу по суті.

3. Нормативно-правові акти, використані судами

• Конституція України (статті 55, 129 щодо права на судовий захист);
• Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ) (статті 2, 6, 341, 353);
• Закон України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні”;
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6 щодо права на справедливий суд).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

На даному етапі фінансовий ефект є опосередкованим. Позивач домігся скасування незаконних судових рішень, що відкриває шлях до розгляду справи по суті. У разі остаточної перемоги, позивач зможе зареєструвати місце проживання без додаткових витрат та стягнути понесені судові витрати з відповідача.

7. Витрати на правову допомогу

Згідно з постановою Верховного Суду, у зв’язку з направленням справи для продовження розгляду, питання про розподіл судових витрат (зокрема витрат на адвоката та судовий збір) не вирішувалося. У силу частини шостої статті 139 КАС України, судові витрати у такому випадку розподілу не підлягають і будуть враховані при прийнятті остаточного рішення судом першої інстанції.