Звільнення з військової служби через зникнення брата безвісти: перемога у Верховному Суді щодо процедури оскарження

1. Про що була справа?

Справа № 240/35419/23 стосується військовослужбовця, мобілізованого до Збройних Сил України, чий рідний брат зник безвісти під час виконання бойових завдань у Запорізькій області. Позивач звернувся до своєї військової частини з рапортом про звільнення на підставі сімейних обставин, передбачених законом. Однак військова частина протягом тривалого часу ігнорувала рапорт, не надаючи жодної відповіді, що змусило військовослужбовця шукати захисту в суді. Конфлікт ускладнився процесуальною помилкою суду в системі «Електронний суд», через яку військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження.

2. Правовий аналіз справи

Основна правова проблема у цьому спорі полягає у забезпеченні безумовного права військовослужбовця на звільнення за наявності чітко визначених законодавством сімейних обставин. Стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» гарантує право на звільнення, якщо близькі родичі загинули або пропали безвісти під час відсічі збройної агресії. Нерозгляд рапорту військовою частиною є проявом протиправної бездіяльності, що порушує не лише норми спеціального законодавства, а й статтю 19 Конституції України, яка зобов’язує органи діяти лише на підставі та у спосіб, визначений законом.

Окремим критичним аспектом справи став порядок вручення судових рішень через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (ЄСІТС). Юридична колізія виникла через те, що суд першої інстанції при реєстрації справи вказав неправильний ідентифікаційний код відповідача (замість коду частини вказав код вищого командування). Це призвело до того, що військова частина фактично не отримала судове рішення у свій електронний кабінет, а апеляційний суд помилково відмовив у відкритті провадження через пропуск строків. Верховний Суд акцентував, що право на апеляційне оскарження не може бути обмежене через технічні помилки суду, які не залежать від учасника справи.

Приклад із повсякденного життя: уявіть, що ви подали офіційну заяву до держустанови на отримання допомоги, але чиновники просто поклали її “під сукно” і не відповідають місяцями. Ви йдете до суду і виграєте справу, але установа заявляє, що не отримала рішення, бо суд відправив його за неправильною цифровою адресою. Ця справа демонструє, що навіть заплутані електронні помилки системи не повинні заважати людині добитися справедливості та реалізувати своє право на звільнення.

2.1. Перелік позовних вимог:

• визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 про звільнення з військової служби в запас на підставі абзац 14 підпункту г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 року за №740/35 6805;
• зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт з нотаріально засвідченими копіями документів від 16.10.2023 року зареєстрованого у діловодстві військової частини НОМЕР_1 з додатками на 20 аркушах 16.10.2023 року за №740/35 6805 військовослужбовця призваного за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 та прийняти за наслідками розгляду рапорту рішення про звільнення з військової служби на підставі абзац 14 підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

3. Джерела права, які використовували суди

• Конституція України (ст. 19, 129);
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» (ст. 26);
• Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ (Указ № 1153/2008);
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 2, 18, 120, 251, 353);
• Статут внутрішньої служби Збройних Сил України;
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Чи був фінансовий ефект для позивача?

У даній справі прямий фінансовий ефект у вигляді стягнення грошових сум на користь позивача відсутній (0 грн). Предметом спору було процесуальне зобов’язання розглянути рапорт про звільнення зі служби, а не стягнення виплат. Проте задоволення позову відкриває шлях до звільнення, що має критичне значення для соціального статусу позивача.

7. Витрати на правову допомогу

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що підстави для стягнення або відшкодування судових витрат у справі відсутні.Сторона позивача не просила компенсувати витрати на адвоката, а Верховний Суд за результатами касаційного перегляду також не здійснював розподіл судових витрат.