Компенсація відпустки УБД та середній заробіток: Позиція Верховного Суду у справі № 420/9133/24

1. Про що була справа?

Справа № 420/9133/24 стосувалася позову колишнього військовослужбовця до військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (УБД) за період з 2019 по 2021 роки. Крім того, позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки остаточний розрахунок з ним було проведено несвоєчасно.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визнавши право на компенсацію та стягнувши середній заробіток з урахуванням принципу співмірності. Однак апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у позові, посилаючись на пропуск строку звернення до суду. Верховний Суд став на захист військовослужбовця, скасувавши постанову апеляції та залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

2. Юридичний аналіз ситуації

Ключова правова проблема у цій справі полягала у застосуванні строків звернення до адміністративного суду у справах про стягнення належних військовослужбовцю сум при звільненні (стаття 122 КАС України vs стаття 233 КЗпП України). Апеляційний суд помилково вважав, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки з моменту звільнення пройшло більше часу. Проте судова практика, підтверджена Верховним Судом, свідчить про те, що строк звернення до суду обчислюється не з дати звільнення, а з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки військова частина не надала позивачу письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (обов’язок за ст. 116 КЗпП), позивач об’єктивно не міг знати про невиплату компенсації за відпустку.

Також важливим аспектом є застосування статті 117 КЗпП України щодо відповідальності роботодавця за затримку розрахунку. Верховний Суд підтвердив, що навіть якщо частина боргу була виплачена пізніше, або якщо право на виплату (як-от компенсація за відпустку) визнано судом, роботодавець все одно зобов’язаний виплатити середній заробіток за час затримки. При цьому суд має право зменшити розмір цього відшкодування, керуючись принципами справедливості та співмірності, враховуючи розмір боргу порівняно з середнім заробітком.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви працювали на фірмі, звільнилися, і вам виплатили зарплату, але “забули” заплатити за 2 роки невикористаної відпустки. Ви дізналися про це випадково через рік. Коли ви прийшли до суду, фірма заявила: “Ти мав подати до суду протягом місяця після звільнення, тепер пізно”. Верховний Суд у цій ситуації каже: “Ні, оскільки фірма не дала вам письмового звіту при звільненні, де було б написано «компенсація за відпустку — 0 грн», ви не могли знати про порушення. Тому ви маєте право на гроші зараз, плюс штраф з фірми за затримку”.

2.1. Перелік позовних вимог

• визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.03.2023;
• зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.03.2023;
• стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.03.2023 по 06.03.2024.

3. Нормативно-правова база

При розгляді справи суди використовували наступні джерела права:

• Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України): статті 122, 242, 341, 352.
• Кодекс законів про працю України (КЗпП України): статті 116, 117, 233 (щодо строків розрахунку та звернення до суду).
• Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: ст. 16-2 (щодо права на відпустку).
• Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
• Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Наказ МОУ № 260).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Позиція Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

Завдяки рішенню Верховного Суду, яке залишило в силі рішення суду першої інстанції, позивач отримав право на:

• Виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2021 роки (сума розраховується військовою частиною).
• Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 12 000,00 грн (сума визначена судом із застосуванням принципу співмірності).

7. Витрати на правову допомогу

Верховний Суд у своїй постанові вирішив питання розподілу судових витрат. Суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1937,92 грн. Питання витрат на професійну правничу допомогу (адвоката) у тексті постанови окремо не деталізувалося, проте, як правило, вони відшкодовуються при поданні відповідних доказів у судах першої та апеляційної інстанцій.