Оскарження відмови у звільненні з військової служби: правовий аналіз справи № 240/8367/24 та позиція Верховного Суду

1. Про що була справа?

Справа № 240/8367/24 стосується позову військовослужбовця до військової частини про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії. Позивач, будучи мобілізованим до лав Збройних Сил України, звернувся до командування з рапортом про звільнення з військової служби на підставі сімейних обставин (наявність дружини з інвалідністю або одного з батьків з інвалідністю I чи II групи). Проте військова частина тривалий час не розглядала рапорт по суті, що змусило військовослужбовця шукати захисту в судовому порядку.

Судовий спір пройшов усі три інстанції, де ключовим питанням стало не лише право на звільнення, а й дотримання військовим командуванням процедурних строків та порядку розгляду звернень підлеглих у період дії воєнного стану.

2. Юридичний аналіз правової проблеми

Суть правової проблеми у цій справі полягає у забезпеченні балансу між інтересами національної безпеки та гарантованими законом правами військовослужбовців на звільнення за наявності чітко визначених сімейних обставин. Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», наявність у військовослужбовця близьких родичів з інвалідністю є безумовною підставою для звільнення у запас під час дії воєнного стану. Проте реалізація цього права часто гальмується через бюрократичну бездіяльність органів військового управління.

З правової точки зору, рапорт військовослужбовця є особливим видом звернення, який потребує негайного реагування командування. Відсутність письмової відповіді або затягування розгляду є порушенням вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та статті 19 Конституції України, яка зобов’язує посадових осіб діяти виключно у спосіб, визначений законом. Верховний Суд у цій справі підкреслив, що право на судовий захист включає обов’язок суду змусити суб’єкта владних повноважень розглянути заяву особи по суті, не допускаючи формального ігнорування законних вимог.

Приклад із життя: Уявіть, що ви працюєте у великій корпорації та подаєте заяву на законну відпустку за сімейними обставинами, додаючи всі довідки. Начальник просто кладе заяву в шухляду і робить вигляд, що її не існує, продовжуючи вимагати від вас виконання роботи. Саме так виглядає бездіяльність у військових структурах: поки немає офіційного наказу про звільнення, людина залишається на службі, попри наявність законного права бути вдома з рідними.

2.1. Перелік позовних вимог:

• визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби;
• зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення за результатами його розгляду.

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України (ст. 19, 55, 129-1);
• Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (ст. 26);
• Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
• Статут внутрішньої служби Збройних Сил України;
• Дисциплінарний статут Збройних Сил України;
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 2, 77, 341, 350).

4. Результати розгляду справи за інстанціями

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Чи був фінансовий ефект для позивача?

Безпосередній фінансовий ефект у цій справі (стягнення коштів) відсутній, оскільки позов мав немайновий характер. Проте рішення суду має критичне значення для соціального статусу позивача: зобов’язання розглянути рапорт відкриває шлях до законного звільнення зі служби, що припиняє обов’язок виконання військових завдань та дозволяє повернутися до цивільного життя для догляду за рідними.

7. Витрати на правову допомогу

Питання витрат на професійну правничу допомогу (адвоката) розглядалося судами. Позивач просив стягнути витрати на адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Суд першої інстанції задовольнив цю вимогу частково, виходячи з принципів розумності та співмірності. Верховний Суд залишив рішення в цій частині без змін, підтвердивши право військовослужбовця на компенсацію витрат у разі успішного оскарження бездіяльності командування.