Оскарження наказу про СЗЧ: чому Верховний Суд відмовив у поновленні строків (Справа № 580/5079/23)

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 580/5079/23 стосувалася позову військовослужбовця до військової частини про скасування наказу командира, яким позивача було визнано таким, що самовільно залишив місце розташування (СЗЧ). Ключовим моментом спору став не сам факт порушення, а процедурне питання — пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду.

Позивач намагався переконати суди, що він не мав фізичної можливості подати позов вчасно через проходження служби та лікування. Проте суди всіх інстанцій, включаючи Верховний Суд, дійшли висновку, що позовна заява має бути залишена без розгляду через відсутність поважних причин для пропуску строків.

2. Юридичний аналіз: проблема строків та право на захист

Центральна правова проблема цієї справи полягає у застосуванні частини 5 статті 122 КАС України, яка встановлює спеціальний скорочений строк (один місяць) для звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби, до якої належить і військова служба. Суди наголошують, що інститут строків в адміністративному процесі є гарантією юридичної визначеності. Це означає, що держава має право обмежувати час на оскарження рішень, щоб правовідносини не залишалися спірними нескінченно довго. Обов’язок довести неможливість звернення до суду у цей термін покладається виключно на позивача.

Верховний Суд підтвердив суворий підхід: просте посилання на перебування на амбулаторному лікуванні або загальні посилання на воєнний стан не звільняють від обов’язку дотримуватися строків, якщо особа об’єктивно мала можливість діяти через представника (адвоката). Оскільки позивач знав про існування спірного наказу ще у грудні 2022 року, а позов подав лише у червні 2023-го, суд визнав таку поведінку пасивною і недобросовісною.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ви працюєте в державній установі й вас оштрафували за порушення дисципліни. Ви дізналися про це сьогодні й маєте рівно 30 днів, щоб піти до суду. Якщо ви просто “відкладали це на потім” або два тижні пили вітаміни вдома (амбулаторне лікування), а прийшли до суду через три місяці — ваш позов навіть не читатимуть по суті. Закон каже: якщо ви вважаєте себе правим, захищайтеся негайно, а не тоді, коли згадаєте про це через пів року.

2.1. Перелік позовних вимог (дослівно)

• визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 року № 263, в частині п. 19 та п. 19.3 щодо сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї механізованої батальйону, а саме вважати таким, що самовільно залишив місце розташування м. Городня Чернігівської області з 29 вересня 2022 року.

3. Джерела права, які використовували суди

• Конституція України (статті 19, 55, 129 щодо права на судовий захист).
• Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ) (статті 122, 123, 240, 341, 350, 353).
• Закон України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
• Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (щодо повноважень представника).
• Практика ЄСПЛ (рішення у справах “Стаббінгс проти Сполученого Королівства”, “Хірвісаарі проти Фінляндії”).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

Фінансовий ефект для позивача у цій справі відсутній. Через залишення позову без розгляду він втратив можливість стягнути середній заробіток за час відсутності на службі або вимагати будь-яких компенсацій, пов’язаних із протиправністю наказу.

7. Витрати на правову допомогу

Питання витрат на адвоката судами не розглядалося по суті, оскільки позов було залишено без розгляду. Судові витрати (в тому числі сплачений судовий збір) не розподілялися і залишилися за позивачем.