Стягнення витрат на утримання курсантів: позиція Верховного Суду та наслідки процесуальної недбалості (Справа № 420/15934/24)

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 420/15934/24 стосувалася позову Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до колишнього курсанта. Університет вимагав відшкодування коштів, витрачених на утримання особи під час її навчання. Оскільки курсант був відрахований (ймовірно, через невиконання умов контракту або небажання продовжувати службу), держава в особі закладу вищої освіти вирішила стягнути витрати на харчування, речове майно та проживання. Проте справжнім викликом у судах вищих інстанцій стали не стільки факти утримання, скільки дотримання процедурних правил подання апеляційних скарг державними установами.

2. Юридичний аналіз правової проблеми

Ключова правова проблема у подібних справах базується на застосуванні частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Ця норма прямо передбачає обов’язок курсантів, які відраховані або відмовляються від проходження військової служби після навчання, відшкодувати витрати на їхнє утримання. Суди оцінюють законність розрахунку таких витрат, виходячи з Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою КМУ № 964. Головний конфлікт виникає тоді, коли сторона не погоджується з нарахованою сумою або намагається оскаржити рішення через процесуальні формальності.

На стадії апеляційного та касаційного перегляду виникла інша критична проблема — дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) щодо сплати судового збору. Суди наголошують на тому, що державні органи, такі як університети Міноборони, не мають преференцій у поновленні строків оскарження, якщо причиною пропуску є виключно внутрішні організаційні проблеми або несвоєчасна оплата державного мита. Це підкреслює принцип рівності сторін перед законом: навіть державна установа може програти справу через банальну помилку в діловодстві або відсутність фінансування на судові витрати.

Приклад із повсякденного життя: уявіть, що ви підписали контракт на безкоштовне навчання на курсах програмування за умови, що після завершення працюватимете в компанії три роки. Ви вирішуєте піти через місяць. Компанія виставляє рахунок за всі обіди, підручники та оренду комп’ютера. Якщо ви не платите, вони йдуть до суду. Але якщо юрист компанії при подачі апеляції «забуде» сплатити мито або подасть документи пізніше дедлайну, компанія втратить право на перегляд справи, навіть якщо ви дійсно були винні гроші.

2.1. Перелік позовних вимог:

• стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у сумі 217 390 (двісті сімнадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 62 коп.

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України;
• Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 25);
• Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням…»;
• Кодекс адміністративного судочинства України (статті 2, 44, 296, 298, 350);
• Закон України «Про судовий збір».

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Питання та позиція Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для сторін

Рішенням суду першої інстанції з відповідача (колишнього курсанта) було стягнуто 217 390,62 грн на користь університету. Оскільки апеляційна та касаційна інстанції залишили це рішення в силі (через процесуальні порушення самого університету при оскарженні), зазначена сума підлягає примусовому стягненню через органи виконавчої служби.

7. Витрати на правову допомогу

У цій справі питання витрат на професійну правничу допомогу (адвоката) стороною позивача (державним університетом) окремо не заявлялося як вимога для стягнення з відповідача. Університет був зобов’язаний сплатити судовий збір за подання позову та скарг, проте через невиконання цього обов’язку на стадії апеляції втратив можливість законного перегляду справи. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції зазвичай стягується з відповідача у разі задоволення позову.