Стягнення додаткової винагороди 30 000 грн: розбір справи № 160/5640/24 та позиція Верховного Суду щодо строків звернення

1. Про що була справа?

Адміністративна справа № 160/5640/24 стосується позову колишнього співробітника Служби судової охорони (СЗО) до Територіального управління СЗО у Дніпропетровській області. Позивач вимагав визнати протиправною бездіяльність органу та стягнути додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень на місяць, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Основний юридичний конфлікт у цій справі розгорнувся не навколо самого права на виплату, а навколо процесуального питання — чи дотримав позивач встановлені законом строки для звернення до суду за захистом своїх прав.

2. Правова проблема та аналіз справи

Юридична природа цього спору коріниться у правовій визначеності строків звернення до суду у справах про виплату грошового забезпечення. Ключова проблема полягає у застосуванні статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) у поєднанні з нормами Кодексу законів про працю (КЗпП). Після змін у законодавстві (Закон № 2352-IX), строки для звернення до суду у трудових спорах, зокрема щодо виплати заробітної плати, були обмежені. Для публічної служби цей строк становить один місяць з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.

У цій справі суди мали визначити, з якого саме моменту починається перебіг цього місячного строку для стягнення «ковідних» або «воєнних» доплат. Чи вважається правопорушення триваючим до моменту фактичної виплати, чи особа повинна була дізнатися про порушення щомісяця при отриманні основної заробітної плати без доплати? Верховний Суд у цій справі підтвердив жорстку позицію: право на звернення до суду обмежене часом, і отримання щомісячного розрахункового листа є моментом, коли працівник мав усвідомити відсутність виплати. Відтак, позовні вимоги за старі періоди часто залишаються без розгляду саме через процесуальну пасивність позивача.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що ваш роботодавець пообіцяв вам щомісячну премію за роботу під час карантину. Ви отримуєте зарплату щомісяця протягом року, бачите, що премії немає, але мовчите. Коли ви звільняєтесь через два роки і вимагаєте всі премії одразу через суд, суддя каже: «Ви бачили свої виписки кожного місяця і знали, що грошей немає. Чому ви не прийшли до нас через місяць після першої невиплати?». Ця справа саме про те, як важливо вчасно реагувати на порушення ваших фінансових прав.

2.1. Перелік позовних вимог (дослівно):

• визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн на місяць за період з 24.02.2022 по 20.01.2023;
• зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 30 000 гривень на місяць.

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України (ст. 19, 43, 129-1);
• Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 122, 123, 169, 296, 351, 353);
• Кодекс законів про працю України (ст. 233);
• Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
• Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
• Рішення Конституційного Суду України (справа про відпускні виплати).

4. Хід розгляду справи в судах

5. Питання та мотивування Верховного Суду

6. Фінансовий ефект справи

У цій справі фінансовий ефект для позивача склав 0 гривень. Через пропуск процесуальних строків звернення до суду та нездатність навести поважні причини такого пропуску, позовну заяву було повернуто без розгляду. Це означає, що право на стягнення сотень тисяч гривень (за період майже в один рік) було втрачено виключно через юридичну недбалість та запізніле звернення за допомогою.

7. Витрати на правову допомогу

Оскільки позовну заяву було повернуто позивачу через порушення процесуальних норм, питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (адвоката) не вирішувалося на користь позивача. Судовий збір за подання касаційної скарги також не підлягав поверненню. Всі витрати на адвоката в даному випадку лягли на плечі самого позивача без можливості відшкодування з боку держави.