1. Про що була справа?

Справа стосувалася адміністративного позову фізичної особи-підприємця до Головного управління ДПС у Миколаївській області. Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення (ППР) форми «Ф» від 15 квітня 2024 року, яким йому було нараховано штрафні санкції у розмірі 17 992,93 грн. Підприємець вважав рішення податкового органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, ставши на бік податкового органу. Однак ФОП не погодився з такими висновками та звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який скасував рішення нижчих інстанцій і ухвалив нове — на користь платника податків, повністю задовольнивши позовні вимоги.

2. Правовий аналіз ситуації

Ключова правова проблема у цій справі полягала у доведенні правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючим органом. Згідно з презумпцією правомірності рішень платника податків (п. 4.1.4 ст. 4 ПК України), якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта припускає неоднозначне тлумачення прав та обов’язків платника податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків. Суди нижчих інстанцій часто формально підходять до розгляду таких справ, покладаючись виключно на акт перевірки. Проте Верховний Суд вкотре наголосив на обов’язку суб’єкта владних повноважень (ДПС) доводити правомірність своїх рішень належними та допустимими доказами (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У даному випадку касаційна інстанція, переглянувши справу, дійшла висновку про помилковість рішень судів попередніх інстанцій. Це свідчить про те, що податковим органом не було надано достатніх доказів порушення підприємцем податкового законодавства, які б виправдовували застосування штрафних санкцій за формою «Ф» (що часто стосується порушень обігу готівки, ліцензування або інвентаризації). Скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення є яскравим прикладом ефективного судового захисту, коли суд виправляє судові помилки, не направляючи справу на новий розгляд, що економить час та ресурси позивача.

Приклад з життя: Уявіть, що ви маєте маленький магазин. Приходить податкова перевірка і стверджує, що у вас нестача товару на полицях згідно з документами, або ви нібито продали товар без чека, хоча ви маєте всі накладні та Z-звіти. Вам виписують штраф майже 18 тисяч гривень. Ви йдете до місцевого суду, але там кажуть: «Інспектор написав — значить правда». Ви подаєте апеляцію — те саме. І тільки Верховний Суд, детально вивчивши документи, каже: «Податкова не довела порушення, штраф незаконний, а гроші за суди вам повернуть».

3. Нормативно-правова база

При вирішенні спору суди використовували наступні джерела права:

• Податковий кодекс України (ПК України) — в частині порядку проведення перевірок та застосування штрафних санкцій.
• Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України):
  • Стаття 77 (Обов’язок доказування в адміністративних справах).
  • Стаття 139 (Розподіл судових витрат).
  • Стаття 341 (Межі перегляду судом касаційної інстанції).
  • Стаття 351 (Підстави для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення).

4. Хід розгляду справи

5. Позиція Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

Завдяки успішному оскарженню позивачу вдалося:

• Скасувати штраф: 17 992,93 грн.
• Стягнути сплачений судовий збір: 22 500,00 грн (за розгляд у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Загальний економічний ефект: 40 492,93 грн.

7. Витрати на правову допомогу

У тексті судового рішення, що аналізується, питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) не розглядалося. Суд вирішив питання виключно щодо компенсації судового збору в розмірі 22 500 грн, який було сплачено позивачем за подання позову та скарг.