1. Про що була справа?

Справа № 380/8405/24 стосувалася адміністративного спору між платником податків та Головним управлінням ДПС у Львівській області. Предметом розгляду були питання адміністрування податку на додану вартість (ПДВ), ймовірно пов’язані з оскарженням рішень контролюючого органу (наприклад, щодо відмови в реєстрації податкових накладних або включення до переліку ризикових платників). Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення на користь бізнесу, визнавши дії податкової протиправними. Податковий орган, не погоджуючись із цим, подав касаційну скаргу до Верховного Суду, намагаючись скасувати попередні рішення.

2. Правовий аналіз ситуації

Ключова правова проблема у цій справі полягає у розмежуванні повноважень суду касаційної інстанції та судів, що розглядають справу по суті (перша та апеляційна інстанції). Часто податкові органи використовують касаційне оскарження як формальний інструмент затягування процесу, наводячи аргументи, які зводяться до незгоди з оцінкою доказів. Однак, відповідно до статті 341 КАС України, Верховний Суд є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, але не має повноважень переоцінювати докази, встановлювати нові обставини або вважати доведеними факти, які не були встановлені нижчими судами. У цій справі Верховний Суд підтвердив, що якщо суди попередніх інстанцій дотрималися процедури та правильно застосували закон, їхні рішення не можуть бути скасовані лише через суб’єктивну незгоду держоргану.

Приклад із повсякденного життя: Уявіть, що футбольний арбітр (суд першої інстанції) зарахував гол. Команда суперника (податкова) подала апеляцію до відеоасистента (апеляція), який підтвердив гол. Тоді команда звертається до вищої футбольної комісії (Верховний Суд) і каже: “Ми вважаємо, що гол був несправедливим, подивіться відео ще раз”. Комісія відповідає: “Ми перевіряємо лише, чи знає суддя правила гри. Правила не порушені, а передивлятися моменти і сперечатися про траєкторію м’яча — це не наша робота”. Так і тут: Верховний Суд не перечитує накладні, якщо процедура була дотримана.

3. Нормативно-правова база

При ухваленні постанови Верховний Суд керувався такими нормами:

• Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України):
  • Стаття 341 (Межі перегляду судом касаційної інстанції).
  • Стаття 350 (Залишення судових рішень без змін).
• Податковий кодекс України (в частині адміністрування ПДВ).

4. Результати розгляду позовних вимог

5. Правова позиція Верховного Суду

6. Фінансовий ефект для позивача

Фінансовий ефект полягає у захисті прав платника податків від неправомірних дій ДПС. Це може стосуватися збереження податкового кредиту, розблокування активів або уникнення штрафних санкцій. У цій справі позивач успішно захистив свої інтереси, і рішення судів, що набрали законної сили, підлягають виконанню.

7. Витрати на правову допомогу

Оскільки касаційну скаргу подавав відповідач (суб’єкт владних повноважень — ГУ ДПС у Львівській області) і вона була залишена без задоволення, судові витрати позивача на правову допомогу у суді касаційної інстанції могли б бути відшкодовані, якби про це було заявлено та надано докази. Однак у тексті постанови зазначено, що судові рішення залишено без змін, а додатковий розподіл витрат у резолютивній частині цієї постанови не проводився.