Оскарження пониження у званні військовослужбовця та апеляція третьої особи: аналіз справи № 240/8682/23

1. Про що була справа?

Адміністративний спір виник навколо захисту прав офіцера Збройних Сил України (старшого лейтенанта, командира стрілецької роти), якого наказом командувача оперативно-стратегічного угрупування військ (ОСУВ) було притягнуто до суворої дисциплінарної відповідальності — пониження у військовому званні на один ступінь. Підставою для стягнення подавалися висновки службового розслідування про начебто самовільне залишення особовим складом під керівництвом позивача бойових позицій під час штурмових дій противника в умовах воєнного стану.

Військовослужбовець оскаржив цей наказ, оскільки фактичні обставини бою та зміст донесених до нього бойових розпоряджень суттєво відрізнялися від висновків розслідування. Суд першої інстанції позов задовольнив, скасував стягнення та поновив офіцера у званні, а первинний апеляційний перегляд залишив це рішення без змін. Проте згодом військова частина, яка не залучалася до розгляду на початку, ініціювала повторний апеляційний перегляд, що призвело до скасування рішень на користь військовослужбовця. На фінальному етапі Верховний Суд скасував постанову апеляції через глибокі процесуальні порушення та направив справу на новий розгляд.

2. Правова проблема та аналіз експерта

З матеріальної точки зору правова проблема зосереджена навколо оцінки правомірності дій командира підрозділу в екстраординарних умовах ведення бою. Відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ (наказ Міноборони № 608), притягненню до відповідальності має передувати повне, об’єктивне та неупереджене з’ясування вини особи, причинного зв’язку між її діями та наслідками, а також умов оборонного чи наступального бою. Неприпустимим є притягнення до відповідальності на підставі бойових розпоряджень, факт належного доведення яких до командира підрозділу не підтверджено матеріалами справи, або за утримання позицій, відповідальність за які на військовослужбовця не покладалася.

З процесуальної сторони ключовим аспектом став інститут оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі (ст. 293 КАС України). Велика Палата та Касаційний адміністративний суд Верховного Суду послідовно наголошують: право на такий перегляд виникає виключно тоді, коли ухваленим рішенням суд безпосередньо розглянув і вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або прямо встановив його обов’язки. Опосередкований чи ймовірний вплив рішення на суб’єкта владних повноважень (наприклад, через перебування позивача у списках особового складу чи на забезпеченні військової частини) не свідчить про наявність безумовного правового зв’язку. Розгляд скарги без попереднього з’ясування процесуального статусу скаржника та ігнорування клопотань про закриття провадження (ст. 305 КАС України) є грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, що нівелює конституційний принцип res judicata (остаточності судового рішення).

Приклад з повсякденного життя: Уявіть ситуацію, коли працівник великої компанії судиться безпосередньо з генеральним директором холдингу через незаконне дисциплінарне стягнення і виграє суд. Директор зобов’язаний скасувати догану. Раптом бухгалтерія або регіональна філія, де цей працівник просто числиться і отримує зарплату, самостійно подає апеляцію з вимогою скасувати рішення суду, заявляючи, що це рішення додає їм паперової роботи з перерахунків. Вищий суд вкаже, що філія не має права втручатися в цей спір, адже суд оцінював виключно законність дій гендиректора, а не повноваження чи фінанси бухгалтерії.

2.1. Перелік позовних вимог (дослівно)

• визнати протиправним та скасувати наказ командувача оперативно-стратегічного угрупування військ «Хортиця» № 144 од від 27.10.2022 «Про результати службового розслідування» в частині пункту 3 про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «пониження у військовому званні на один ступінь»;
• поновити ОСОБА_1 у військовому званні – «старший лейтенант» з дня його пониження у військовому званні.

3. Джерела права, використані судами

• Конституція України (статті 19, 43, 129);
• Кодекс адміністративного судочинства України (статті 2, 13, 14, 31, 49, 73, 74, 77, 78, 242-244, 246, 250, 254, 255, 263, 293, 305, 315, 317, 323, 328, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359);
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» (статті 2, 24);
• Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (стаття 1);
• Закон України «Про судовий збір»;
• Дисциплінарний статут Збройних Сил України (статті 5, 6, 45, 48, 54, 83, 84, 85);
• Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (статті 11, 16, 26, 37, 58, 59, 111, 112);
• Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608;
• Бойовий статут механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗСУ (частина 1).

4. Хронологія судових рішень та результати розгляду

5. Предмет дослідження та мотивація Верховного Суду

6. Фінансовий ефект справи

Прямий фінансовий ефект у вигляді стягнення грошових коштів на користь позивача під час розгляду цього спору був відсутній (0.0 грн). Оскільки військовослужбовець відповідно до законодавства звільнений від сплати судового збору та не надав суду доказів понесення інших судових витрат, суди розподіл фінансових стягнень чи компенсацій не здійснювали. Водночас поновлення у військовому званні опосередковано впливає на відновлення належного рівня подальшого грошового забезпечення офіцера.

7. Витрати на правову допомогу (адвоката)

Питання щодо компенсації або стягнення витрат на правничу допомогу (послуги адвоката) судами трьох інстанцій у цій справі не розглядалося. Сторони не надавали розрахунків та доказів понесення відповідних витрат на захист, тому суми компенсацій становлять 0.0 грн.

5.1. Чи була Окрема думка судді?

У наявних судових актах Житомирського окружного адміністративного суду, Сьомого апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду окремі думки суддів не висловлювалися.

У судовій системі інститут окремої думки є важливою гарантією незалежності судді та реалізації принципу диспозитивності. Під час розгляду справи колегією суддів рішення ухвалюється більшістю голосів. Якщо один із суддів колегії не погоджується з позицією більшості (щодо тлумачення норми закону, оцінки доказів чи процедурних питань), він зобов’язаний підписати загальне судове рішення, але має законне право письмово викласти свої заперечення або альтернативні мотиви у формі Окремої думки. Цей процесуальний документ долучається до матеріалів справи. Він не має імперативної сили для сторін, проте слугує важливим орієнтиром для вищих судових інстанцій при подальшій касаційній перевірці та сприяє виправленню правозастосовних помилок.

Приклад з повсякденного життя: Уявіть засідання консиліуму з трьох досвідчених лікарів, які колегіально вирішують, який метод лікування обрати для пацієнта. Два лікарі голосують за негайне хірургічне втручання, а третій вважає, що це занадто ризиковано і варто обмежитися терапією. Він підписує загальний протокол консиліуму (оскільки рішення прийнято більшістю), але додає свій окремий письмовий висновок із детальним обґрунтуванням ризиків операції. Якщо родичі пацієнта вирішать звернутися до вищих медичних експертів, цей документ допоможе їм глибше зрозуміти складність ситуації.