Обставини справи.
Позивачі за позовом про захист честі та гідності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Тернопільська газета» зазначили наступні обставини справи: На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у засобі масової інформації «Нова Тернопільська газета» від ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_1 було опубліковано статтю під назвою «Я погоджуюсь зі змінами до Генерального плану Тернополя, але за однією умовою …», за змістом якої його безпідставно звинувачено у вчиненні корупційних діянь за відсутності на підтвердження цього будь-яких належних і допустимих доказів.
Посилаючись на те, що поширена відносно нього відповідачем інформація є недостовірною, ганьбить його честь та ділову репутацію, розповсюдження такої інформації завдає йому моральних страждань у вигляді особистих переживань, напруженості стосунків у сім`ї та необхідності постійно виправдовуватися, крім того така інформація шкодить його діловій та політичній репутації, як депутата Тернопільської міської ради та голови земельної комісії, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та його ділову репутацію наступну інформацію, розміщену у статті під назвою «Я погоджуюсь зі змінами до Генерального плану Тернополя, але за однією умовою …», яка була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 в друкованому засобі масової інформації «Нова Тернопільська газета», а саме:
– «Як він «заробляв» по маленькому …»,
– «…Якщо коротко, то на засіданнях земельної комісії ОСОБА_2 навмисно «зарубує» питання дрібних підприємців (наприклад дозвіл на добудову, дозвіл на продовження оренди земельної ділянки, тощо). Згодом «люди від голови земельної комісії» пропонують зацікавленим підприємцям чи пересічним тернополянам «рішити» це питання за пару сотень «баксів». Після того, як ті погоджуються, відповідна ситуативна більшість, склепана під орудою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та подібних «діячів» із «Самопомочі», «Свободи» та БПП, голосує на сесії позитивно…»;
– «Як планував «заробляти» по крупному…»;
– «…Саме цим можна пояснити появу в Інтернеті фейкових фото, що їх розповсюджує голова земельної комісії ОСОБА_2 «іншого» Генерального плану міста, який він роздобув у якісь «секретці»…»;
– «…Тому цю інформацію можна було б розглядати, як черговий фейк, якби вона не була частиною плану з нахабного і масштабного збагачення …»;
– « Провал «рекетира – земельника»;
– «…Що ж стосується до змін в Генеральному плані, то аргументація «земельника» в кулуарах дуже схожа з обґрунтуванням його шантажу малих підприємців (тільки навпаки): я, мовляв, погоджуся зі змінами до Генерального плану, але за однією умовою – винагорода…»;
– «…Якщо більшість малих підприємців і пересічних тернополян, в яких вимагали «пару сотень баксів» за вирішення певних питань, раніше боялися йти у поліцію із заявами на голову земельної комісії міської ради, то тепер це цілком можуть зробити інші…»;
– «13 лютого у Тернопільській міській раді відбулося засідання земельної комісії, на якій депутати, які не хочуть брати участь в аферах голови цієї комісії, обрали нового секретаря ОСОБА_6 …».
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
Мотивація суду першої інстанції.
Суд в рішенні у же відзначав високий публічний статус позивача, як обраного Тернопільською громадою депутата місцевої ради, котрий водночас виконував обов’язки голови депутатської комісії – в силу цього статусу останній має нести тягар, можливо й надмірної критики з боку ЗМІ. І не завжди така критика може бути справедливою та об’єктивною та такою що може викликати обурення публічної особи – такою є вимога плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе
Проте мусить існувати розумна межа такої критики, про що окремо відзначає ЄСПЛ в рішення «Сіреджук проти України» від 21.01.2016 р., (заява № 16901/03).
Тема корупції є надзвичайно «болючою» для українського суспільства, а тому для ЗМІ дуже важливо дотриматися того справедливого балансу, щоб довести до відома громадян дійсно достовірну інформацію про чиновників, депутатів інших публічних осіб, викритих та покараних за вчинені корупційні діяння, і тим, щоб при усій загальній людський нелюбові до народних обранців, ці особи, котрі в свідомості пересічного українця ототожнюються з державою Україна, не були безпідставно звинувачені у злочинній поведінці.
(!) У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц , надаючи оцінку правильності застосування нижчестоячими судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд акцентував на такому:
«..Так, узагальнюючи зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої ОСОБА_1 відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб’єктивною думкою, апеляційний суд взагалі не проаналізував поширену ним інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.
Зокрема, суд не вказав, чому поширена інформація про позивача, а саме про те, що він: взяв чималу суму у тодішнього голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_12 і привласнив їх; організував випуск газет, які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу; балотувався під проросійськими та прокомуністичними гаслами тощо, є оціночним судженням та чому їх неможливо перевірити як твердження про факти, оскільки містять конкретну інформацію про подію і про особу..»
З огляду на такий висновок ВС, Суд вважає, що поширенням відповідачем інформації, а саме – …
котра містить дані про конкретну особу та події, сформульованої як пряме звинувачення позивача у злочинній поведінці, за відсутності достатньо переконливих фактів для їх підтримки (доказів про притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, відсутності будь яких доказів повідомлення йому про підозру чи складання протоколу про вчинення корупційного правопорушення, або хоча б результатів перевірки наведених відомостей про вимагання позивачем грошей у підприємців), засобом масової інформації безперечно порушено принцип невинуватості особи, а відтак опублікована 15 лютого 2017 року в газеті «Нова Тернопільська газета» в статті під назвою «Я погоджуюсь зі змінами до Генерального плану Тернополя, але за однієї умови…» в цій частині є недостовірною та такою, що ганьбить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а тому підлягає до спростування.
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Тернопільська газета» (м. Тернопіль вул. Крушельницької, 1а, інд 46003) про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, зобов’язання спростувати інформацію та стягнення заподіяної моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, опубліковану в газеті «Нова Тернопільська газета» у №839 від 15-21 лютого 2017 року в статті під назвою «Я погоджуюся із змінами до Генерального плану Тернополя, але за однієї умови…» , а саме:
Мотивація суду апеляційної інстанції.
Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. (Рішення у справі «Гендісайд проти Сполученого Королівства», п. 49. )
Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу. Хоча преса не повинна переступати меж, встановлених, зокрема, для «захисту репутації інших осіб», на ній лежить обов’язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають обов’язок повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх. (Рішення у справі «”Санді Таймс” проти Сполученого Королівства», п. 65. )
Так у рішенні Європейський суду по справі «Газета «Україна-Центр» проти України», вирішеної 15 липня 2010 року (остататочне 15/10/2010) предметом розгляду була стаття опублікована в газеті «Україна-Центр», яка містила інформацію журналіста щодо звинувачення кандидата на посаду міського голови у вчинені злочину, представлену на прес-конференції цього кандидата в Українському незалежному інформаційному агентстві новин (УНІАН).
(d) Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві.
І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов’язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов’язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 (995_004) захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (див. рішення у справі “Перна проти Італії” (980_051) (Perna v. Italy) [ВП], заява N48898/99, п. 39, від 6 травня 2003 року, з подальшими посиланнями).
Апеляційний суд вважає, що думки, виражені в статті ІНФОРМАЦІЯ_3», слід охарактеризувати скоріше як оціночні судження, ніж як фактичне твердження.
Тому апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено принцип презумпції невинуватості.
Зокрема, суд першої інстанції констатував, що поширена відповідачем інформація сформульована як пряме звинувачення позивача ОСОБА_3 у злочинній поведінці, хоча жодні докази про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, повідомлення його про підозру чи складання протоколу про вчинення корупційного правопорушення, відсутні. Не зважаючи на це, засобом масової інформації у ствердній формі охарактеризовано роботу позивача ОСОБА_3 на посаді секретаря земельної комісії як таку, що супроводжується серйозним корупційним шлейфом, й стверджено про наявність корупційної складової в діях позивача.
Суд першої інстанції зазначив, що зміст оскаржуваної статті є образливим для позивача, оскільки станом на дату публікації позивач перебував в публічному статусі депутата міської ради, є законослухняним громадянином, систематично спілкувався з виборцями та відстоює їх права, не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та не надавав жодного приводу бути звинуваченими у подібних протизаконних діях.
Тобто публікацією спірної статті ЗМІ за відсутності посилання на допустиму доказову базу сформовано суспільну думку щодо позивача, як особи, стосовно котрої існують об’єктивні докази вважати останню корупціонером та схильною до вчинення протиправних корисливих дій, використовуючи публічний депутатський статус або службове становище.
Однак, із наведеними твердженнями суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи із наступного.
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Тернопільська газета” задовольнити.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року…
Мотивація суду касаційної інстанції.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі – Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі – Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів, що інформація, поширена відповідачем, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації, така інформація носить характер критики посадових осіб, у тому числі й позивача, який є публічною особою, межа допустимої критики якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. У спірній статті відповідача були використані оціночні судження, що відповідно до статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію»не підлягають спростуванню.
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, потрібно було дати відповідь на наступні запитання: 1) хто порушив права позивача; 2) яким чином та якими доказами це порушення фіксується. Стороні Позовича слід було здійснити попередній аналіз спірної інформації, визначити коло осіб яких така інформація стосується і від цього виходити на можливість судового захисту. Що ж сторона Відповідача, то можливо для перемоги у першій інстанцій слід було подати підбірку схожих судових рішень та підготувати проект судового рішення, яким відмовити, з обґрунтуванням, Позивачу.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
