Обставини справи.
Позивач за позовом про захист честі та гідності до громадської організації «Бібрська асоціація депутатів першого демократичного скликання» зазначив наступні обставини справи: Позовна заява мотивована тим, що протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Бібрські вісті» було опубліковано низку статей автором – ОСОБА_3 (лікар-терапевт Бібрської районної лікарні), а саме: від ІНФОРМАЦІЯ_2 випуск № НОМЕР_1, від ІНФОРМАЦІЯ_3 випуск № НОМЕР_2 та випуск від ІНФОРМАЦІЯ_4 № НОМЕР_3. У вказаних статтях авторка ОСОБА_3 поширила неправдиву інформацію про обставини звернення покійної матері ОСОБА_6 до Бібрської районної лікарні в січні 2015 року, але і грубо порушила свій професійний обов`язок щодо нерозголошення лікарської таємниці. Такими діями ОСОБА_3 , на його думку, вчинила посягання на честь та гідність позивача, чим завдала йому моральної шкоди. Після виходу зазначених статей він знаходиться у стані постійного морального дискомфорту, вимушений постійно виправдовуватись перед своїми друзями та знайомими, давати пояснення щодо викладених у статтях відомостей, наголошувати, що такі є перекручені та не відповідають дійсності. Зазначені обставини також вплинули на його виробничі відносини, адже він перманентно перебуває у стані стресу та надмірних хвилювань, зумовлених втручанням у його особисте і сімейне життя. ОСОБА_3 намагалась знеособити персональні дані жінки «Л» та унеможливити ідентифікацію її імені та прізвища, про що свідчить використання неповного імені жінки, а лише позначення імені однією літерою «Л», все ж інформація, яка розміщена в усіх статтях, у їх сукупності на думку позивача дає підстави чітко твердити про те, що жінкою Л . , історію якої у своїй статті описує автор ОСОБА_3 , є його покійна мати – ОСОБА_6.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
Мотивація суду першої інстанції.
Згідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Позивач просить визнати неправдивою та зобовязати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 організацію «ОСОБА_5 асоціація депутатів першого демократичного скликання» (ідентифікаційний код ) опублікувати у газеті «ОСОБА_5 вісті» (свідоцтво серія ЛВ № 807/60) спростувати таку інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме:
у випуску № 19 (96) від 21.04.2016 р.: «Так і померла без родинної опіки, як і просила: «Ці слова «одинокої» матері можуть свідчити про те, яким було її життя в похилому віці одиноким, без родинного затишку і тепла, без синівської любові і співчуття, відданою на милосердя державного «соціального захисту населення… А чи платимо, чи доплачуємо хоч половину з того, що заробляємо, доглядаючи закордонних старців, до мізерної зарплати наших соціальних працівників, які зрештою не зобов’язані опікувати таких «одиноких», як пані Л.?»;
у випуск № 20 (97) від 28.04.2016 р.: «На жаль, родичі покійної, а за ними й адвокат, телекореспонденти схильні не лише звинувачувати персонально, але й узагальнювати: медики нефахові, безсердечні, одним словом злочинці за визначенням»;
у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: «А витрачені на тризни адвокатів, телевізійників кошти чи не краще було спрямувати на адресну допомогу потребуючим, таким же «одиноким», покинутим…»;
у випуску № 21 (98) 05.05.2016 р.: «Можна зрозуміти й адвокатів це їхня робота. І вони працюють, працюють так, як хоче і оплачує замовник. Журналісти очевидно, – теж…».
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник визнали, що жінка «Л.», про яку йдеться у статтях автора ОСОБА_2 є померла ОСОБА_8, таке підтверджується чіткими фактичними даними, які були наведені ОСОБА_2 у своїх статтях, зокрема вік 76 років, наявність трьох синів, обставинами звернення за медичною допомогою 8 січня 2015 р. до ОСОБА_5, встановленим діагнозом, та іншим.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, ОСОБА_2, протиправно поширила без будь якої на те згоди чи дозволу родичів померлої ОСОБА_8, конфеденційну інформацію, яка стала їй відома як лікарю, що надавав медичну допомогу ОСОБА_8 Поширення такої інформації відбулося шляхом поблікації ряду статтей в Газеті «ОСОБА_5 вісті», за авторством ОСОБА_2, дві з яких були підписані відповідачем з зазначенням її посади «лікар-терапевт ОСОБА_5 лікарні» Заначене право на поширення такої інформації не виникає і у разі висвітлення її в інших засобах масової інформації.
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити частково.
Визнати неправдивою та зобовязати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 організацію «ОСОБА_5 асоціація депутатів першого демократичного скликання» (ідентифікаційний код 33276562) опублікувати у газеті «ОСОБА_5 вісті» (свідоцтво серія ЛВ № 807/60) спростувати таку інформацію, яка була опублікована у вказаній газеті, а саме:
Мотивація суду апеляційної інстанції.
Проте, 23 березня 2016 року, на телеканалі «ZIK» транслювалася телепередача «Лікарські таємниці», сюжет під назвою «На які кошти живе Бібрська районна лікарня?». У вказаній телепередачі, що підтвердив також і сам позивач у позовній заяві, повністю висвітлено в деталях історію звернення його матері за медичною допомогою до Бібрської районної лікарні, показане інтервю позивача, який висловлює обурення трьома різними поставленими діагнозами та бажання «покарати винних», інтервю лікарів Бібрської районної лікарні, директора Служби екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Львівській області, головного позаштатного спеціаліста Департаменту охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації. Проте, не зважаючи на те, що публікації ОСОБА_4 в газеті «Бібрські вісті» були надруковані вже після виходу телепередачі, в якій детально висвітлено факт звернення за медичною допомогою ОСОБА_7 та про результати її медичного обстеження, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що дана інформація була поширена саме відповідачем.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі , гідності чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь – який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.( п.15 роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Разом з тим, аналізуючи зміст позовної заяви ОСОБА_2, зокрема, його прохальної частини, у якій позивач просить визнати неправдивою та зобов»язати відповідачів опублікувати у газеті «Бібрські вісті» недостовірну інформацію, а саме, … колегія суддів приходить до висновку про те, що ці висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати не містять жодної інформації, що стосується обставин захворювання та лікування матері позивача, ОСОБА_7.
ПОСТАНОВИЛА: апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Мотивація суду касаційної інстанції.
У справі, що переглядається, апеляційним судом правильно встановлено, що спірна інформація є вираженням суб`єктивної думки автора, її погляду на обставини життя матері позивача – ОСОБА_6 , яким автор статті дає оцінку, така не носить стверджувального характеру, носить характер оціночних суджень на підставі, на думку ОСОБА_3 , відомої їй інформації, і є нічим іншим, як суб`єктивною думкою ОСОБА_3 з приводу життя ОСОБА_6 , тобто, є її оціночним судженням, яке не підлягає доведенню його правдивості та спростуванню, оскільки зазначені у статтях висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані. Опубліковані протягом ІНФОРМАЦІЯ_1 статті у газеті «Бібрські вісті», автором яких є ОСОБА_3 , не вмотивовані цілеспрямованими діями автора статті на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , ці висловлювання, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати, не містять жодної інформації, що стосується обставин захворювання та лікування матері позивача – ОСОБА_6 .
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 – ОСОБА_5 – залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року залишити без змін.
Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, потрібно було встановити чи інформація дійсно є фактичними твердженнями чи .оціночним судженням. Окрім того, слід було звернути увагу на першоджерело , а саме телевізійну програму яка передувала статті, та в якій розкривалися подробиці життя померлої. Також піддаються сумніву обрані елементи текст які вимагали до спростування, оскільки логічно погодитися з думками апеляційної та касаційної інстанцій, що такі фрагменти не містять лікарської таємниці.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
