Обставини справи.
Позивач за позовом про захист честі та гідності до Сумської громадсько-ділової газети «ВАШ ШАНС» зазначив наступні обставини справи: в березні 2017 року в друкованому засобі масової інформації розміщено оголошення про його розшук Сумським відділом поліції ГУНП України в Сумській області через підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення.
На думку позивача ОСОБА_1, розповсюджена про нього інформація в оголошенні не відповідала дійсності, є недостовірною та такою, що принижувала його честь, гідність, ділову репутацію, у зв»язку з чим йому завдано моральної шкоди, яка оцінена ним у розмірі 90000 гривень, а тому він просить суд зобов»язати Сумську громадсько-ділову газету «ВАШ ШАНС» (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) не пізніше місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, яка була поширена у газеті «Ваш Шанс» №13/29 березня – 5квітня 2017 року та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 90000 гривень.».
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
Мотивація суду першої інстанції.
Обставина стосовно перебування позивача ОСОБА_1 у розшуку за підозрою у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та наявність відповідної інформації з цього приводу на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ також встановлена рішенням Зарічного районного суду міста Суми у цивільній справі № 591/5485/16-ц, яке набрало законної сили, а тому, згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, такі обставини не підлягають доказуванню в даній справі у якій бере участь той самий позивач ОСОБА_1, відносно якого і встановлені зазначені обставини.
При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача, як на підставі для задоволення позову, на наявність на час виходу оголошення ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми по справі № 1-кс/592/3378/16 від 19 вересня 2016 року, оскільки в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, дана ухвала не є належним та допустимим доказом, який би містив інформацію щодо предмета доказування, тобто не містить у своєму змісті інформації, яка б підтверджувала, що позивач ОСОБА_1 на час виходу оголошення не перебував у розшуку, не є підозрюваним, а постанова про його розшук є скасованою.
Також, в розумінні ч. 5, ч.6 ст. 82 ЦПК України дане судове рішення немає приюдиційного, обов»язкового значення при розгляді даної справи, оскільки не є судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, як і не є вироком суду в кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, а тому наведена в ній правова оцінка, згідно ч. 7 даної статі, не є обов»язковою для суду.
Крім того, навіть якщо вважати, що наведена ухвала суду є належним та допустимим доказом і доводить факт відсутності перебування позивача у розшуку, то відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція не несе відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб»єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.
Стосовно правомірності використання відповідачем фотокартки позивача ОСОБА_1 у змісті оголошення, відповідачем надано пояснення, що дана фотокартка була взята з відкритих джерел особистої сторінки позивача у соціальній мережі «Facebook».
Дані пояснення відповідача підтверджуються роздруківкою зображення з мережі «Facebook» та не спростовані позивачем.
Зокрема, з даної роздруківки вбачається, що використане відповідачем зображення позивача розміщено в мережі «Facebook» 7 травня 2014 року і має відмітку «Опубликовано для: Доступно всем».
Створюючи особисту сторінку в соціальній мережі «Facebook», позивач ОСОБА_1 погодився з умовами її користування, що зазначено на стартовій сторінці за посиланням:www.facebook.соm
Відповідно до п. 4 розділу 2 Умов користування соціальною мережею Facebook, що розміщені у вигляді Угоди користувача: публікація матеріалів або інформації з використанням настройки «доступно всім», означає те, що позивач надав дозвіл на використання розміщеної ним інформації усім, включаючи людей поза «Facebook», отримувати доступ до цієї інформації та використовувати її, а також повязувати її з користувачем (тобто з іменем користувача та фото профілю).
Окрім того, суд також приймає до уваги положення ч. 3 ст. 308 ЦК України, згідно з якою, фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту інтересів інших осіб.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що розміщена відповідачамиінформація відповідаєотриманим зорганів владиофіційним документам,інформації,розміщеної органомвлади насвоєму офіційномусайті,а зображенняпозивача отриманез відкритихджерел збезумовним погодженнямпозивача,при розміщенніцього зображенняна йоговикористання іншими.Саме тому,зображенням позивача – ОСОБА_1 не потребувало отримання у нього додаткової згоди, і могло використовуватися відповідачем з метою захисту інтересів інших осіб.
ВИРІШИВ: В задоволенніпозовуОСОБА_1відмовити взв»язку знеобґрунтованістю.
Мотивація суду апеляційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що розміщена відповідачем інформація відповідає отриманим з органів влади офіційним документам, інформації, розміщеної органом влади на своєму офіційному сайті, а зображення позивача отримане з відкритих джерел з безумовним погодженням позивача, при розміщенні цього зображення на його використання іншими, а отже не потребувало отримання від нього додаткової згоди, а тому суд не погодився з посиланнями позивача про наявність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного
Доводи апеляційної скарги про те, що фотографія позивача з мережі Інтернет була використана відповідачем незаконно не є підставою для скасування рішення суду, оскільки колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач, розміщуючи своє зображення у соціальній мережі Facebook на доступній для всіх його особистій сторінці, погодився з умовами користування мережею (п. 4 розділу 2 Умов користування соціальною мережею Facebook) які передбачають, що публікація матеріалів чи інформації з використанням настройки «Доступно всім» означає, що особа дозволяє використовувати всім його матеріали чи інформацію, включаючи людей поза Facebook, отримувати доступ до цієї інформації і використовувати її, а також пов’язувати її з користувачем (тобто з іменем і фото профілю) (т.1, а.с. 31-32).
В своїх запереченнях проти позову, представник відповідача зазначав, що необхідність у використанні фото позивача розміщеного ним у соціальній мережі Facebook виникла у зв’язку із тим, що фото розміщене на веб-сайті МВС України не відповідало належній якості для ідентифікації розшукуваної особи.
п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 05 липня 2018 року у даній справі змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення в абзацах 17 – 19 правову оцінку ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 19.09.2016 року у справі № 592/8440/16-ц.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Мотивація суду касаційної інстанції.
Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що поширена стосовно нього інформація у спірному оголошенні є неправдивою та порочить його честь, гідність та ділову репутацію, так як вказана інформація використана з офіційного джерела, а саме з офіційного веб-сайта Міністерства внутрішніх справ України і сторони не заперечували, що на день виходу з друку газети «Ваш Шанс» дана інформація була актуальною. Неповне та недослівне відтворення газетою інформації, викладеної на веб-сайті, ще не свідчить про те, що інформація про оголошення позивача у розшук є недостовірною, оскільки така інформація підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Позивач, розміщуючи своє зображення у соціальній мережі «Facebook» на доступній для всіх його особистій сторінці, погодився з умовами користування мережею, які передбачають, що публікація матеріалів чи інформації з використанням налаштування «Доступно всім» означає, що особа дозволяє використовувати всім його матеріали чи інформацію, включаючи людей поза «Facebook», отримувати доступ до цієї інформації і використовувати її, а також пов`язувати її з користувачем (тобто з іменем і фото профілю) (т. 1 а. с. 31, 32).
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, потрібно було дати відповідь на наступні запитання: 1) хто порушив права позивача; 2) яким чином та якими доказами це порушення фіксується. Хоча з тексту рішень вбачається що мета була – визнати недостовірною інформацію про розшук із подальшою вимогою приховування такої інформації від публічного доступу. Але докази, що були використані – ніяким чином не довели, що інформація недостовірна. Окрім того, судами була ще й сформована думка щодо вільного використання фотографій ФейсБук, зокрема з цілю захисту прав інших громадян. Питання також виникають, і що сторони відповідача – чи не доцільніше було б подавати такий позов проти державного органу, який і був першоджерелом поширеної інформації.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
