Обставини справи.
Позивачі за позовом про захист честі та гідності до ТОВ “Лювада” зазначили наступні обставини справи: 22 січня 2018 року на підставі наказу Генерального директора ПрАТ “Дікергофф Цемент Україна” директора “Волинь-Цемент” філії ПП “Дікергофф Цемент Україна” ОСОБА_1 та заступника директора з виробництва ОСОБА_2 було відсторонено від роботи із збереженням заробітної плати з метою забезпечення неупередженого розслідування та унеможливлення здійснення негативного впливу на його проведення.
Після відсторонення їх від виконання посадових обов`язків, стало відомо, що ТОВ “Лювада” в особі його директора ОСОБА_4 , звернулося до ВРУ, а саме до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції, із зверненням щодо можливого вчинення злочинів із сторони посадових осіб “Волинь-Цемент” філії ПрАТ “Дікергофф Цемент Україна”.
Також їх повідомили, що матеріали звернення представників ТОВ “Лювада” перебувають на розгляді в Управлінні захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та буде проведено перевірку за фактом даного звернення.
У зверненні директора ТОВ “Лювада” вказується, що вони, діючи незаконно, уклали із керівником ДП “Львівська залізниця” Договір про експлуатацію під`їзної колії № Л/ДН-3/14/498/м/п, за яким ПАТ “Волинь-Цемент” експлуатує не лише свої під`їзні колії, але й залізничні колії ТОВ “Лювада”.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
Мотивація суду першої інстанції.
31 липня 2018 року позивачі подали заяви про зміну предмету позову, відповідно до яких просили:
– визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність та порушує недоторканість права на ділову репутацію інформацію ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що розміщена ТОВ “Лювада” у листі за вихідним №17/11-27 від 14 листопада 2017 року, що адресований Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції, до Буцці Унічем, Дікергофф ГмбХ та листах аналогічного змісту, що адресовані CEMBOREAU, Associazione Italiana Tecnico Economica Cemento, Verein Deutsche Zementwerke, Bundesverban Baustoffe-Steine und Erden e.V., Portlend Cement Associacion, Czech Cement Associacion, Polish Cement Associacion, Концерн «Укрцемент», світові фінансові біржі Nasdaq, OTC, LSD, FSE, DSE, SSE, BSE, MSE, BTE, BAE, VSE, наступного змісту: «03 березня 2014 року керівництво Волинь-Цемент в особі Генерального директора ОСОБА_3 та виконуючого обовязки директора з виробництва ОСОБА_4 заключили з керівництвом Львівської залізниці контракт №Л/ДН-3/14/498/М/П на експлуатацію залізничного полотна, згідно якого Волинь-Цемент експлуатує не лише своє залізничне полотно, але й залізничне полотно ТОВ «Левада», не маючи при цьому жодного документа щодо права власності на нього» та «менеджмент ПРАТ “Дікергофф Цемент Україна” здійснює нечесну практику ведення бізнесу в Україні, зокрема, співпрацював упродовж 2015-2017 років з фіктивними підприємствами, задіяними у схемах отримання незаконних податкових пільг та компаніями, які співпрацюють із фіктивними компаніями, систематично порушує строки по виплаті заробітної плати своїм працівникам;
– зобов’язати відповідача на наступний день після набрання рішенням суду законної сили направити листи до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції, до Буцці Унічем, Дікергофф ГмбХ та листах аналогічного змісту, що адресовані CEMBOREAU, Associazione Italiana Tecnico Economica Cemento, Verein Deutsche Zementwerke, Bundesverban Baustoffe-Steine und Erden e.V., Portlend Cement Associacion, Czech Cement Associacion, Polish Cement Associacion, Концерн «Укрцемент», світові фінансові біржі Nasdaq, OTC, LSD, FSE, DSE, SSE, BSE, MSE, BTE, BAE, VSE про спростування указаної вище недостовірної інформації;
– стягнути з відповідача – ТОВ «Левада» на користь позивачів по 500 000 грн., а судові витрати покласти на відповідача.
Разом із тим, зміст самих позовних вимог не містить жодних конкретних посилань позивачів на те, яку саме інформацію на час її поширення, тобто конкретні відомості, що вказують на їх непрофесійність, розміщені у вказаних листах від 14 листопада 2017 року, слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачів.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року).
у х в а л и в: У задоволені позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лювада” про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Мотивація суду апеляційної інстанції.
Однак, виходячи із приписів ст. 16 та 277 ЦК України, пред’являючи позовні вимоги, позивачі обради неналежний спосіб захисту своїх прав.
Позовні вимоги не містили виклад обставин поширення листа від 14.11.2017 року вих № 17/11-02, адресований Буцці Унісем та Дікергофф ГмбХ, інформації до міжнародних та світових фінансових бірж, та не надали жодного доказу поширення даної інформації.
Позовні заяви, їх мотивувальні частини містили виключно обставини надіслання листа від 14.11.2017 року вих. № 17/11-27 до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції та перебування матеріалів звернення відповідача на розгляді в Управлінні захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Позивачі не надали доказів поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено їх особисті немайнові права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення їх без задоволення.
У пункті 16 Постанови зазначено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Разом з тим, у разі встановлення, що таке звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Як правильно встановлено місцевим судом, звернення ТОВ “Лювада” до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції з листом про можливе вчинення посадовими особами і представниками ПрАТ “Дікергофф Цемент Україна”, що входить до групи Dyckerhoff-Buzzi Unicem, корупційних діянь та застосування нечесних практик ведення бізнесу в Україні, було реалізацією конституційного права на звернення, з наміром захистити свої права на майно та перевірити наведені у ньому обставини.
п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю “Лювада” залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року – без змін.
Мотивація суду касаційної інстанції.
У пункті 16 Постанови зазначено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Разом з тим, у разі встановлення, що таке звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Отже, судом першої та апеляційної інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та прийшли до обґрунтованого висновку про те, що звернення ТОВ “Лювада” до Комітету ВРУ з питань запобігання та протидії корупції з листом про можливе вчинення посадовими особами і представниками ПрАТ “Дікергофф Цемент Україна”, що входить до групи Dyckerhoff-Buzzi Unicem, корупційних діянь та застосування нечесних практик ведення бізнесу в Україні, було реалізацією конституційного права на звернення, з наміром захистити свої права на майно та перевірити наведені у ньому обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, потрібно було дати відповідь на наступні запитання: 1) хто порушив права позивача; 2) яким чином та якими доказами це порушення фіксується. З тексту рішень , вбачається що сторона Позивачів поспішила із вибором об’єкта та предмету спору. Можливо потрібно були визначити чи спірна інформація поширювалась іншими джерелами та формами. Окрім того Суд звернув уваги на різні види відповідальності: адміністративну, кримінальну, цивільну. І слід було теж дати оцінку можливості застосування кожної.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
