Обставини справи.
Позивачі за позовом про захист честі та гідності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Тернопільська газета» зазначили наступні обставини справи: 12 квітня 2017 року у друкованому засобі масової інформації «Нова Тернопільська газета» від ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_1 на другій сторінці газети у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1 », викладена негативна, недостовірна інформація, що порочить їх честь і гідність, зокрема, міститься безпідставне звинувачення у вчиненні ними корупційних діянь за відсутності допустимих доказів. Серед іншої інформації у зазначеній статті вказано: – «… Керівництво Всеукраїнського об`єднання «Свобода» вигнало з партії трьох тернопільських депутатів, яких підозрюють у корупційних діяннях….»;
– «…Як вдалося з`ясувати з неофіційних джерел, основана причина такого радикального рішення керівництва ВО «Свобода» не так відхід від принципів партії чи несинхронного голосування на противагу позиції партії, хоча це також, як корупційна складова у діях згаданої «трійки», про що вже найближчим часом дізнається громадськість….»;
-«…Серйозний корупційний шлейф тягнеться і за колишнім секретарем земельної комісії та головою депутатської фракції ВО «Свобода» у Тернопільській міській раді ОСОБА_2…».
Вказували на те, що зазначеною статтею відповідач свідомо мав на меті принизити їх честь, гідність та ділову репутацію в очах громадськості, колег щодо дотримання ними вимог законів, що, зважаючи на їх публічний статус, як діючих політиків, посадових осіб органу місцевого самоврядування, дискредитує їх в очах громадськості та завдає їм моральних страждань, оскільки вони є законослухняними громадянами, які у своїй діяльності не допускали жодних корупційних чи інших правопорушень. У результаті опублікування неправдивих відомостей у них порушився звичний спосіб життя, знизився рівень їх авторитету, виникли неприязні стосунки з друзями та в сім`ї, з виборцями й іншими депутатами Тернопільської міської ради. При спілкуванні з людьми їм доводиться пояснювати, що інформація є неправдивою і не має жодного підгрунтя. Розмір відшкодування заподіяних їм моральних страждань становить по 20 000 грн кожному.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
Мотивація суду першої інстанції.
Зміст даної статті є образливим для позивачів, оскільки станом на дату публікації в ТОВ «ОСОБА_7 газета» позивачі перебували в публічному статусі депутатів міської ради, є законослухняними громадянами, систематично спілкувалися з виборцями та відстоюють їх права, не притягувалися ні до адміністративної ні до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та не надавали жодного приводу бути звинуваченими у подібних протизаконних діях.
Спірною публікацією за відсутності будь яких доказів про притягнення позивачів до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, відсутності будь яких доказів повідомлення їм про підозру чи складання протоколу про вчинення корупційного правопорушення, засобом масової інформації порушено принцип невинуватості особи – у ствердній формі зазначено, що позивачі підозрюються у вчиненні корупційних діянь, щодо позивача ОСОБА_9 у ствердній формі охарактеризовано його роботу на посаді секретаря земельної комісії як таку, що супроводжується серйозним корупційним шлейфом, й стверджено про наявність корупційної складової в діях позивачів, що стало причиною виключення з ВО «Свобода».
Тобто публікацією спірної статті ЗМІ за відсутності посилання на допустиму доказову базу сформовано суспільну думку щодо позивачів, як осіб, стосовно котрих існують обєктивні докази вважати останніх корупціонерами та схильними до вчинення протиправних корисливих дій, використовуючи публічний депутатський статус або службове становище.
В И Р І Ш И В: …) про визнання інформації недостовірною, спростування інформації та стягнення заподіяної моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, опубліковану інформацію 12 квітня 2017 року в газеті…
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72141006
Мотивація суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п.21 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, (далі – Декларації), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
Посадові особи повинні погодитись з тим, що вони підлягатимуть громадському контролю та критиці, особливо в засобах масової інформації, з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, тієї мірою, якою це є необхідним для забезпечення прозорості та відповідального виконання їхніх обов’язків.
При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Тому на засоби масової інформації, які критикують політичних діячів, не повинні накладатися суворіші санкції відповідно до національного законодавства. Цей принцип також застосовується до посадових осіб. Відхід від цього правила є допустимими лише у випадках, коли це є украй необхідним для забезпечення можливості виконання належним чином посадовими особами своїх функцій.»
Судом встановлено, що позивачі у справі станом на день виходу спірної публікації були діючими політиками, членами політичної партії – «Всеукраїнського об’єднання «Свобода», перебували в статусі депутатів Тернопільської міської ради, а тому є публічними особами, відомими у суспільстві політичними діячами, відповідно межа допустимої критики щодо них є значно ширшою, оскільки вони безпосередньо відіграють важливу роль у діяльності місцевого самоврядування та їхні безпосередні дії становлять суспільний інтерес..
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Колегія суддів вважає, що висловлені в публікації твердження, що причиною виключення позивачів із членів політичної партії ВО «Свобода» є те, що їх «…підозрюють у корупційних діяннях…», в їх діях міститься «…корупційна складова…», а також за позивачем ОСОБА_5 тягнеться «…серйозний корупційний шлейф…» не містять будь-яких фактичних відомостей, висловлених в категоричній формі тверджень чи звинувачень у вчиненні позивачами будь-яких конкретних кримінальних чи адміністративних корупційних правопорушень, а тому колегія суддів не вважає їх фактичними твердженнями.
Фактично в оскаржуваній публікації висвітлено події, які дійсно мали місце. Зокрема, загальновідомим є факт, що згідно рішення Політвиконкому ВО «Свобода» від 07 квітня 2017 року позивачів виключили з лав партії. В зв»язку із цим 08 квітня 2017 року в Тернополі відбулися збори депутатів Тернопільської міської та обласної рад і членів міського та обласного комітету ВО «Свобода» із заступником Голови ВО «Свобода» ОСОБА_12 та заступником голови партії з питань партійної дисципліни ОСОБА_13.
Зокрема, як вбачається із оскаржуваної статті, на вказаній зустрічі ОСОБА_12 у гострій, критичній формі дав оцінку не лише діяльності позивачів, як депутатів Тернопільської міської ради, які понад 100 разів голосували всупереч рішенням місцевої організації, що свідчить про їх відхід від програмових засад партії, але і вказав, що «у майбутньому така ж доля чекає і на інших депутатів від ВО «Свобода», які будуть займатися не депутатською діяльністю, а особистими інтересами та збагаченням».
Таким чином, вжиті в оскаржуваній публікації вислови про те, що позивачів «…підозрюють у корупційних діяннях…», в їх діях міститься «…корупційна складова…», а також за позивачем ОСОБА_5 тягнеться «…серйозний корупційний шлейф…» відображають лише власну оцінку газетою реальних подій, з огляду на співставлення певних фактів, які дійсно мали місце, висловлені у формі оціночних суджень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Годлевський проти Росії» від 23 жовтня 2008 року зазначено: «Суд нагадує про те, що ступінь точності у встановленні обґрунтованості кримінального обвинувачення компетентним судом навряд чи може порівнюватись з тією, якої має дотримуватись журналіст при вираженні своїх поглядів з питань, що становлять суспільний інтерес, оскільки критерії, які застосовуються при оцінці чиїхось вчинків у плані дотримання норм моралі, суттєво відрізняються від тих, які вимагаються для встановлення факту вчинення злочину за кримінальним правом.»
Правова дефініція поняття «корупція», «корупційне правопорушення», «правопорушення, пов’язане із корупцією» міститься в Законі України «Про запобігання корупції».
Зокрема, згідно ст.1 вказаного Закону: «- корупція – використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
– корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
– правопорушення, пов’язане із корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.»
Також, згідно примітки до ст.45 КК України корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
На думку колегії суддів в оскаржуваній публікації відповідачем не порушено принцип презумпції невинуватості відповідачів, оскільки вжиті в статті вислови «…підозрюють у корупційних діяннях…», в їх діях міститься «…корупційна складова…», а також за позивачем ОСОБА_5 тягнеться «…серйозний корупційний шлейф…» не можна вважати прямим обвинуваченням у вчиненні конкретних корупційних дій в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та констатацією довершеного факту вчинення злочину за кримінальним правом.
Вказана інформація не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а основана на інформації з відкритих джерел, яка стосується діяльності позивачів як діючих політиків та виконання ними своїх функцій і повноважень депутатів місцевої ради.
Таким чином, вказані вислови не можуть вважатися фактичними твердженнями та недостовірною інформацією, яка порушує права позивачів, а є оціночними судженнями відповідача, в зв»язку із чим вона спростуванню не підлягає.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивачів у відзиві на апеляційну скаргу на правову позицію Верховного суду України у справі № 6-639цс17 від 29 листопада 2017 року, виходячи з наступного.
У вказаній правовій позиції суд зазначив, що «ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості».
Однак, у справі, в якій Верховним судом України сформульовано вказану правову позицію, предметом судового захисту було спростування недостовірної інформації, поширеної ОСОБОЮ_4, яка стосувалася обвинувачення ОСОБИ_1 у вчиненні конкретних злочинів, висловлена в категоричній формі та яка є фактичними твердженням, а не оціночними судженнями («…і тому ОСОБА_1 як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації…»)
Натомість у даній справі колегією суддів встановлено, що оскаржувана інформація носить характер оціночних суджень, які не можуть бути спростовані та порушувати принцип презумпції невинуватості позиваП О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Тернопільська газета» – задовільнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року – скасувати.чів.
Мотивація суду касаційної інстанції.
Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому ЗМІ з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду..
Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачів та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Крім того, матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно звинуватив позивачів у вчиненні злочинів. Разом з тим, частина спірної статті є критикою у контексті діяльності позивачів, як депутатів міської ради.
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.
Коментар адвоката.
Судячи з тексту рішень судів, потрібно було дати відповідь на наступні запитання: 1) хто порушив права позивача; 2) яким чином та якими доказами це порушення фіксується. Позивачам потрібно було обдумати стратегію залучення інших осіб (родичів або юридичних осіб) в якості позивачів, та звичайно підсилити позов відповідними експертними висновками. В той же час, досить широкий правовий висновок виклала апеляційна інстанція та надала розмежування мід оціночним судженням та фактичним твередженням щодо вживання термінів: “корупція” та “корупційна діяльність”. Власне апеляційна інстанція максимально розкрила роль публічних осіб та право ширшкої критики таких осіб. Тому хибним було будувати стретегію захисту тільки з підств, що спірна інформація якось впливає чи може вплинути на діяльність позивачів.
Після встановлення характеру інформації та особи відповідача – відбувається аналіз на можливість притягнення до відповідальності. Не вся інформація підлягає спростування, і не всі особи підлягають відповідальності. Власне для цього і потрібно залучати фахового адвоката, щоб провести попередню оцінку справи та доцільність подальшого судового супроводу.
Адвокат із захисту честі та гідності, ділової репутації – 0503700941
